Стан людства в часи народження Христа Спасителя(На Святий Вечір)
Любі брати і сестри! Вітаю Вас з Святим Вечером! Господь милосердний сподобив нас ще й в цьому році діждати великих і радісних різдвяних свят. І перш-за-все, вступаючи в ці свята, принесемо щиру подяку Богові, що ми дожили до них. Бо й те вже велика ласка Божа, що ми ще живемо на світі, що ми пережили тяжкі часи, і голоду, і пошести, і народніх заколотів, і всякої іншої загибелі. Тисячі наших братів і сестер на наших очах змела ця хвиля і кинула в темні обійми смерти, а ми це все пережили і от до свят дожили.
Але, чи пережили ми вже все зле? Чи залишилось воно вже позаду, за нами? Ні, в темряві сучасного життя ми ще й досі, як серед темної ночі Закінчились може заколоти, пошести та страхіття тілесні, але вони ще не такі страшні, бо як каже св. пророк, «тисяча впаде коло тебе і десять тисяч правобіч тебе, тебе ж не займе, бо ти Господа, від всіх найвищого, взяв собі за оборонця» (Пс. 90, 7).
Почались серед нас далеко більш страшні і загибельні заколоти та пошести духовні, коли Господа, найвищого нашого Оборонця, намагаються відняти від нас і насунути на наше життя темряву безвірства. Це дійсно найстрашніша і найтяжча пошесть, яка перш ніж прийде на нас тілесна смерть, вже приводить нас до загибелі духовної, до того безпорадного стану, коли люди робляться духовно сліпими, кудись ідуть, а куди й самі не знають, один одного продають, а защо — не розуміють; кожний для другого копає могилу, а не знає, що й для нього може вже його приятель викопав. Темна ніч... Де ж промінь світла? Де шукати захисту? Звідки чекати оборонця?...
От така темрява покривала й всі народи перед тим, як мав народитися Христос. І тоді всі народи загибали, бились, як риба об лід, щоб вибитись зі свого безпорадного стану; всіма силами старались освітлити своє темне життя; придумували всі засоби до цього — і науку, і мистецтво, і різні вигадки, але чим більше старались люди, щоб вибитись зі своєї темряви, тим більше потопали в ній, — чим розумнішими вони ставали, тим тяжче було їх життя. І тоді, як одні цей тягар хотіли втопити в безмежних розкошах, в земній славі та владі, — другі гинули в найтяжчих обставинах рабства, кайданів, страждання. Це дійсно була темна ніч, це була та непроглядна «тінь і темрява смерти», про яку писали пророки. Звідки ж чекати порятунку? Де той, хто може цю темряву розвіяти? «Бідний я чоловік, хто мене визволить від цієї лютої смерти?» (Рим. 7, 24). Це загальний був стогін всього світу в той сумний час. І навіть найбільш розсудливі з поган і з їхніх мудреців, стали приходити до того висновку, що вже нема надії на порятунок на землі Хіба Син Божий з неба прийде та визволить і просвітить людей, казав грецький мудрець Платон. І від цієї земної темряви і смерти люди щодалі все більш стали підносити свої очі і надії на небо, звідки чекали визволення і світла...
І от, в час цієї смертельної темряви землі явилась на небі ясна зоря. Вона до себе нахилила всі почуття людей: мудрецям вона дала надію на здійснення їх мрій, нещасним дала надію на полегшення їх життя, насильників та князів світу цього сповнила страхом і душі всіх підвела від землі до неба. А незабаром на весь світ засяяло Сонце Правди — Христос, Бог наш, що зійшов з неба й народився від Пресв. Діви Марії в місті Вифлеємі. От люди, що сиділи в темряві, побачили світло велике; тим, що нудились в тіні і темряві смертній, засяяло світло (Мат. 4, 16).
І яке радісне, яке веселе стало при світлі цього сонця те життя, що було до цього таке безпорадне. В темряві земної ночі люди не жили, а мучились-нудились, і в великих розкошах та тяжких злочинствах під тягарем земної влади та багатства, мучились і в рабстві, і в вертепах, і в безмежній нужді. Засяло Сонце Правди — Христос, Бог наш; Він звів на землю благовістя про славу Богові на небі, про заспокоєння на землі, про Боже змилування над людьми. І от, цілком змінилось, від останніх до перших змінилось, життя світу: і ті, що мучились в кайданах рабства і в обіймах плачу та зневаження, стали радіти і веселитися, бо до них найперше звернувся Христос з словом утіхи і сказав: Радійте і веселіться!
І ті, що губили душу свою у великих розкошах земних, з радістю відрікались від усієї земної величности за життя з Христом, — ішли на смерть і муки. Христос народився, і замість старого нудного, непритомного життя, явилось нове життя, життя для всіх, — світле, радісне, повне безмежних надій. От через що, відносно Христа, св. апостол каже: «В Ньому життя і Життя було світлом для людей» (Ів. 1, 4). І все, що було здатного до життя на світі, з часу народження Христа стало цвісти, і плоди приносити під сяйвом Сонця правди, Христа Бога нашого...
Безумовно, траплялось часто і при світлі Христовому, великі чорні хмари облягали життя людське, закривали на деякий час від людей Сонце Правди — Христа, але Він і через них світив, і всі темні хмари життя земного розбивав. Через те той же св. апостол ще сказав відносно Нього: «І це Світло в темряві світить і темрява не має сили над Ним» (Ів. 1, 5).
Не в багатстві, не в розкошах, не в царських палатах, народився Христос, а в убогім вертепі, в яслах для скотини. Засяяв Він на землі, щоб нікого, навіть з самих останніх не обійти своїм живоносним світлом, щоб показати світові, що у Христі Ісусі, як каже апостол, нема вже ні багатих ні бідних, ні рабів ні вільних, а всі рівні, всі одно (Гал. 3, 28). Той же апостол, роблячи підсумок тієї зміни життя світу, яка постала з народженням Христа, коротко каже: «Старе вже все минулося, тепер стало все нове» (2 Кор. 5, 17). Тому народження Христа Спасителя поклало таку межу на життя всього світу, що поділено це життя на дві частини: на часи до Різдва Христового і часи після Різдва Христового.
Любі брати і сестри! Зараз ми переживаємо, ми святкуємо той безмежно важний мент в житті всього світу, коли зоря ясна засяяла на небі і прорізала темряву земного життя. І ще мент і засяє, на весь світ засяє, своїм народженням Сонце Правди — Христос, Бог наш. І не будемо сумувати, не будемо радости нашого великого свята затьмарювати думкою про те, що тепер так вперто намагаються похитнути і навіть зовсім знищити ясла, що в них народився Христос, а з ними й самого Христа, — сіють темні наклепи, безвірство та ворожнечу проти Христа; кажуть, що ніби й не було Його на світі, що й Різдво Його і ясла й вертеп, це все байки, та іншими безсоромними наклепами хотять погасити серед нас світло віри Христової, хотять усунути зі світового обрію Сонце Правди - Христа, Бога нашого, скасувати те нове, світле християнське життя, яке постало з часу народження і відкинути нас до того темного, безпорадного життя, в якому мучились люди до Христового Різдва.
Але не будемо жахатися, браття, цих темних намагань. Христос є то світло, яке у всякій темряві світить і ніяка темрява перемогти Його не може. Обгорнемо ж ясла народженого Христа та святий вертеп Його, тісним колом братерства, з’єднаємось навкруги Його в свою рідну Українську Церкву, в свою сім’ю, засвітимо над собою світло розуму, світло Христового благовістя на нашій рідній, зрозумілій нам, мові і ніяка темрява безвірства та наклепів на Христа та Його віру нам не страшна.
І зараз цей величній вечір провіщає нам ясне Сонце народження Христового. Серед довгих та темних і холодних вечорів зими, настав нарешті цей великий святий вечір, коли звізда ясна провіщає світло нового життя у Христі. От через що цей вечір є святий вечір, він приводить нас до свята нашого, до великої радости народження Христа. В цей вечір наш український звичай відійшов від монашого уставу, що наказує цілковитий піст, а ми українці влаштовуємо, по спроможности кожної родини, багату вечерю, коли вірні один одного просять на вечерю, один до одного носять вечерю, і в себе в хатах зустрічають Христа кутею на покуті, снопом пашні, сіном і всіма дарами Божої ласки. І цей звичай нашого побожного народу, безумовно, більш личить зустрічі Христового Рідва, ніж суворий монаший устав.
Цей вечір, якби нагадує нам про ту вечерю, про яку говориться в св. Євангелії, що Отець небесний улаштував її задля народження Сина Свого, і запрошує на неї всіх. Це ще вечір, але він є той величній вечір, який провіщає створення світу, про який каже св. письмо: «І був вечір і став ранок» (Бут. 1, 5). Отже й після цього вечора настане для нас християн світлий ранок, настане ясний нескінчений день життя вічного у Христі Ісусі...
Любе братерство! Може цей ясний день на нашій земній ниві буде часто затемнюватись хмарами напастей, прийде смерть, але життя у Христі є життя вічне, якого й смерть не переможе. В цій світлій вірі, в цій непереможній надії, що день народження Христа принесе нам всім і нашому народові, і церкві нашій святій, нескінчені радости і утіху, побожно відсвяткуємо цей святий вечір.
Будьте ж здорові з Святим Вечером! — Амінь!
|