Жнива Божі — дні воєн, голоду і бід народних(В день св. Арх. Михаїла)
Господь Спаситель наш навчає нас сьогодні притчею про пшеницю та кукіль на ниві. Нива Божа — це ввесь світ, всі народи світу, а пшениця — це те чисте сім’я Христової науки, Христового слова, яке сіє Христос на своїй ниві, на всі народи. Але от, як між чистою пшеницею на ниві часто виросте кукіль, так і на Христовій ниві між людьми, поміж добрими людьми, з’являються люди недобрі, вороги Бога, діяволом насіяні. Але, як кукіль росте поміж пшеницею тільки до жнив, а в жнива перш виривають кукіль і палять, а потім збирають пшеницю і звозять в клуню, так янголи Божі при кінці віку цього зберуть всіх недобрих слуг діявола, вкинуть їх у пекло, а праведники засяють, як сонце в царстві Божому.
Дорогі парафіяни святого храму цього! Ви взяли собі за небесного заступника, за молитовника за вас св. Архистратига Михаїла, — цього начальника над женцями Божими, над Янголами. Просіть же його, моліться йому, щоб той страшний час, коли прийдуть жнива Божі, коли під його доглядом янголи Божі будуть вибирати кукіль з пшениці, щоб не попали ви в кукіль, в огонь пекельний, а щоб були пшеницею гідною для царства Божого. Тільки ж знайте, що це не від Архистратига Михаїла залежить, чи будете ви куколем, чи пшеницею підчас жнив. Це від вас самих залежить. Дуже велику утіху для Архистратига Михаїла ми дамо, коли він побачить, що ми є пшеницею Христовою, а дуже великий сум, коли виявимося куколем, щоб попасти в вогонь; але це залежить тільки від вас самих.
Дорогі браття і сестри! В ці тяжкі часи, яких ми тепер дожили, чи не є це вже жнива, про які каже Господь у своїй притчі, коли бачимо ми великі війни, заколот, голод, пожежі і т. ін. Чи не прийшов вже час жнив, чи не послав Бог янголів своїх з вогненним мечем Архистратига Михаїла, щоб вибирали вони та палили кукіль? Ми бачимо в вогні горить, полум’ям здіймається все те, що було, здається, найбільшим, найкращим у світі, — як горять і знищуються величезні палати, як падають багаті знатні люди; вони красувались, як той кукіль, що зацвіте поміж пшеницею, красувались поміж народом, а ось його викидають, спалюють. Багато вже куколю з пшениці янголи Божі навибирали і попалили...
А де ж пшениця? Де ті, що після виділення куколю повинні в царстві Божому засяяти? Помірі того, як гарний для очей кукіль земної величности та панування знищується, палиться, — протирає очі дійсна Христова пшениця — звичайний народ. Янголи Божі збирають його, ведуть у Христові клуні, скарбниці, щоб зробити його гідним царства Божого Робиться пшеницею Христовою і наш український народ. Довгі віки глушився він куколем та буряном панування; вже завмирало його життя духовне, і ось тепер він відновляє життя. Довго глушилась куколем панування і його рідна мова, і його рідна церква, і все його життя. І ось тепер, коли настали жнива, коли кукіль викорінено, — підноситься, як пшениця Христова, український народ, лунає рідна мова в молитві; відновляються наші рідні звичаї, співи; народ гуртується в свою вільну, незалежну від чужого панування, Українську Православну Церкву, щоб Христовою пшеницею засяяти в царстві Христовому.
Порадуйте ж і ви, браття і сестри, цього святого храму, Архистратига Михаїла, — не допустіть до того, щоб він разом з куколем вас знищив; приєднайтесь до пшениці Христової; приєднайтесь до своєї рідної Української Православної Автокефальної Церкви! Ви є пшеницею Божою; і ось тепер, як пшениця в засіках, так тісненько ви зібрались у церкву Божу. Але, і пшениця буває з половою; будьте чистою пшеницею, а не половою; майте в собі вагу, бо полову, як підкинеш її лопатою, забирає вітер і розвіває, а пшениця падає на своє місце, — на свою землю, якби її не підкидали. Так і ви будьте пшеницею, а не половою; як би вас не підкидали, падайте на свою землю; майте пошану до всього свого, до своєї мови, до своєї церкви, до своєї землі! Ви, українці, будьте, одним словом, якби вас не підкидали, українцями!...
А ти святий Архистратиже Михаїле, своїм вогненним мечем попали гріхи наші і нашого народу, а своїми молитвами і провідництвом направ нас до нового рідного церковного життя. — Амінь!
|