За святість сім’ї і шлюбу(На Покрову — на Літургії)
Свято Покрови Божої Матері є те свято, що якби об’єднує собою і вивершує всі свята на спомин і пошану Божої Матері, — дає цим святам певне розуміння й ідеологію. Це свято всіх нас, всі церкви всіх народів світу, ставить під покрову Божої Матері, уявляє Божу Матір єдиною Матір’ю всього світу християнського...
Любі браття і сестри! Християнська Церква це є велика, безмежна сім’я, всі ми християни є брати і сестри поміж собою. А хіба може бути сім’я без матері, без материнського догляду та покрови? Отже вся наша християнська сім’я в особі Божої Матері має свою рідну матір — всі ми є її діти. Велику утіху дає нам наша св. віра і в тому, що вона ніколи не залишає нас сиротами, хочби не було в нас на землі ні батька, ні матері. Ми маємо небесного Отця Бога, до якого звертаємося з молитвами, і від якого одержуємо все потрібне для життя і спасіння. Ми маємо й рідну святу Матір, — Пречисту Матір Христа, Бога нашого, під материнською покровою якої ми завжди залишаємось, хочби земна наша матір і покинула нас.
Настане час і нам залишити на землі нашу земну родину, перейти на той світ. І там вводить вірних своїх дітей в свої оселі Отець наш небесний, і там приймає їх під свою материнську покрову Пречиста Матір Христова. Та й на цім світі хіба можемо ми — батьки і діти — жити без небесної покрови і захисту, без того піклування про нас, без тієї величної Покрови, яка всіх нас закликає до єдности й братерства, всіх нас єднає в одну сім’ю?
Але може скажете, браття, на що нам батько та матір? Ми самі вже батьки та матері, ми самі вже маємо дітей та внуків. Ой, не кажіть так, браття, бо Хоистос до всіх сказав: «Коли не будете, як діти, не досягнете царства небесного. Тільки той, хто умалиться, стане малий, як дитина, достоєн царства Божого» (Мат. 18, 3). Тільки тоді, коли ми, навіть старі люди, будемо почувати себе дітьми у Бога, будемо прихиляти до себе Покрову Божої Матері, тільки тоді, коли будемо дітьми Божими по щирості, одвертості, чистоті своєї душі та взаємній любові — тоді тільки будемо справжніми братами і сестрами єдиної християнської сім’ї.
Але тепер в наші часи ми далеко частіше чуємо інші розмови... Тепер молодь, діти, що їм, як кажуть, материнське молоко на губах не обсохло, і вони вже кричать: нащо нам батьки і матері? Не треба нам уже батьків та матерів! Тепер уже нема батьків та матерів, це буржуйські забобони — якась сім’я; тепер уже всі — товариші. Про Бога, про Отця небесного, про Матір Божу їм уже запевне й не споминай; вони тільки безсоромно лаються в Бога і Божу Матір, щоб іще більше цим підтоптати пошану й до земних батьків та матерів.
Любі браття і сестри! Ми зараз переживаємо величні, але й сумні, трудні часи перетворення життя людського — переоцінку, як кажуть, всіх цінностей. Утворюється новий соціялістичний побут і викорінюється старий буржуйський. Ми ще не знаємо, що власне утворюється нове: це справа не близького майбутнього, але добре вже знаємо, що викорінюється. руйнується — це вже справа наших днів. Цілком викорінюється, як самий гірший ворог нового побуту, віра, релігія.
Не треба нам, кажуть, неба, не треба різних небесних покровителів. Ми маємо землю з її невичерпними скарбами, та власні руки для здобуття цих скарбів, і більше нам нічого не треба в новому побуті — віра це є лише морочення голови, опіум для народа. Нема вже чого й казати, що ми, служителі релігії, є найбільші злочинці для нового побуту... Разом з вірою викорінюється і така головна основа старого побуту, як сім’я. Назва — батьки, матері, діти, брати, сестри — все це, вже буржуйське, мусить відпасти. Замість них заводиться — комсомол, піонер, жовтеня, бригадир, ударник, і загальне для всіх — товариш. А про якусь пошану до батьків, старших де вже говорити, коли не кажучи вже про комсомольців, навіть піонери й жовтенята збираються на мітинги, виносять сувору догану батькам, що вони ще тримаються віри?
Нарешті і шлюб, як основа сім’ї в старому побуті, мусить в новому вже ґрунтовно змінитись. Як саме, це ще не видно, але старий шлюб, як побожна основа, уже зруйновано, а замість нього запроваджені лише регістрації, статистика браків та розривів — браків на одні сутки, де вже зовсім не розбереш, де шлюб, а де просто розпуста.
Браття! Ми запевне не можемо стояти за незмінність людського побуту; як усе земне, так і земний побут людей повинен змінятись, удосконалюватись, іти до можливого звершенства. Але поки людина зали... (Проповідь ця не скінчена — великий листок дуже дрібного писання Митрополита, на якому написано й іншу проповідь, був сконфіскований на пошті. — о. П. М.).
|