Хрест — прапор Християнства(На Чесного Хреста — 1 Кор. 1, 18–24)
На свято Чесного Хреста дуже влучне для нас слово ап. Павла про хрест Христовий. Слово про цей хрест св. ап. Павло вважає головним осередком усього свого благовістя, найвищим прапором християнства і найбільше боявся того, щоб цей прапор не «опустів», не принизився в уявленні християн, не спустився або не закрився будь-якими людськими прикрасами. З цією метою він навіть свідомо уникав усякої премудрости в слові, щоб цим не спустити, не затулити від очей християн їхнього величного прапору-хреста Христового.
Але хрест Христовий, на погляд ап. Павла, є не тільки величний прапор християнства, що нічим не повинен бути закритий; він є та гранка, якою випробовуються й відрізняються ті, що прагнуть до загибелі, і ті, що йдуть до спасіння; він є та царина, на якій стикаються мудрість поганська, книжництво єврейське й премудрість Божа, і виявляють свою вартість. Як же тут перед цим хрестом виявляє себе мудрість людська й премудрість Божа?
А так, каже апостол, що те, що в очах людей здається безумним, те мудріше від людей, і немічне Боже — дужче від людей. Цю свою думку апостол з’ясовує і на прикладі Коринтських християн: «Подивіться, браття, каже він, хто ви, закликані Богом, піднесені Ним на височінь Його обранців з темряви поганства. Не багато з вас мудрих людською мудрістю, не багато дужих людськими засобами, не багато з високого роду. Але не мудре світу Бог обрав, щоб осоромити мудрих, і немічне світу Бог обрав, щоб посоромити дужих, і незначне світу, принижене й нікчемне вибрав Бог, щоб скасувати те, що в очах людей багато важить, щоб не хвалилось перед Богом ніяке тіло».
Так християн, і погани і євреї, довго вважали за найпослідніших у світі, що їм не варто було й жити; віра Христова довго була вірою рабів і найнижчих станів людства. Але ці останні скоро посоромили перших, нікчемні обернули на ніщо могучих, зухвале тіло зніяковіло перед Богом. От таке ж дивне явище найвиразнішого противенства між людською мудрістю і Божою премудрістю уявляє собою хрест Христовий.
Що таке був хрест в очах людей? Це було знаряддя найбільш жахливої і ганебної смертної кари; на хресті розпинали найтяжчих злочинців, і то тільки з рабів і низького стану людей. Тут людська жорстокість вжила свою мудрість на те, щоб придумати таке знаряддя, що спричиняло б чоловікові й найтяжчі фізичні муки й давало б йому найгірші моральні страждання. Розп’ятий на хресті, прибитий до нього руками й ногами, повільно вмирав у тяжких муках перед очима всіх, виставлений на всенародній глум. Про це жахливе знаряддя смерти запевне боялись люди й думати, а не то що говорити, а слово про хрест, як прапор спасіння, це в очах людей було запевне якимсь божевіллям, безумством.
Але саме це жахливе знаряддя смерти Бог обрав на ознаку виявлення своєї могутности для спасіння світу. На хресті зі своєї волі смерть прийняв за спасіння людей Христос, Син Божий. Своєю смертю на хресті Христос знищив рукопис гріхів наших (Кол. 2, 14), кров’ю хреста свого ввів замирення земного з небесним (Кол. 1, 20), переміг усі князівства діявольські (Кол. 2, 15), переміг і саму смерть (Рим. 6, 4). Отже, коли для тих, що не вірують в Христа і йдуть до загибелі, слово про хрест, як знаряддя спасіння, є божевілля, дурощі, то для тих, що прагнуть до спасіння, для християн, хрест є виявлення великокї могутности Божої і перемоги всього, що стоїть на шляху до спасіння.
Історія свідчить, що часи перед Різдвом Христовим були надто тяжкі для всього людства; це були часи великого морального занепаду, з якого люди напружено шукали виходу засобами своєї людської мудрости. Поганські філософи придумували всякі теорії людського щастя і їх викладали прилюдно на вулицях, на майданах, входили між собою в змагання, відповідали на запитання. Єврейські книжники мріяли лише про щастя свого народу і бачили його в скорому пришестві свого Месії, що виявить великі ознаки своєї могутносте, завоює весь світ для євреїв.
І от, коли життя людности спустилось до найтяжчого морального стану, а змагання й мудрування поганських мудреців і єврейських книжників досягли найбільшого напруження, в цей час сталося те «дивне диво», що про нього колись пророкував пророк Ісаія, що докоряючи сучасних йому мудреців, що й самі осліпли й інших засліпили, казав:
От Господь покаже таке «дивне диво», що мудрість у цих мудреців згине і розуму в цих розумних не стане (Іс. 29, 9, 14). І от це дивне диво зробив Бог: На Голготі, руками поганських мудреців, — в особі Пилата і єврейських книжників, — Він поставив хрест, а на ньому їхніми руками розп’ятий був Благовістник щастя для всіх і перш за все для найбільш обездолених — Син Божий, Христос.
І сталося дивне диво: Всі, що прагнули спасіння від морального занепаду, шукали справжнього щастя, відвернулись від мудреців та книжників, і всю свою увагу звернули на хрест Христовий, з ним з’єднали все своє життя, в ньому найшли найкраще задоволення своїх питань і шукань. 1 цих спасених ставало щораз більше, хрест пригорнув до себе всіх (Іоан. 12, 33), а філософи та книжники зі своїми змаганнями залишились в соромі. Де ж тепер мудрець поганський, виголошує апостол, де книжник єврейський? Де ті, що захоплювались вигадками віку цього? Хіба не обернув Бог їх людську мудрість у безглуздя?
Апостол Павло вказує й головну причину того, чому Бог так осоромив людську мудрість. Тому, що світ своєю мудрістю не пізнав самого головного — не пізнав Бога в Його премудрости, що виявлялась і в природі, в його творіннях, і в Його слові, і надто принизив уявлення Бога, «обернув славу нетлінного Бога в подобину образа тлінного — чоловіка, і птиць, і тварин, і гаду». (Рим. 1, 23), а тому й моральне життя своє принизив до краю (24, 32). Отже, коли розум людський довів людей до такої загибелі, Бог з любови до людей утворив свій засіб для спасіння людей: Перед усім світом підняв на Голготі хрест з розп’ятим на ньому Сином Своїм і послав апостолів закликати всі народи до віри в Христа розп’ятого. На місце розуму Бог поставив віру, змагання мудреців змінились на проповідь про те, що здавалось їм безумством.
В часи апостольські ще й юдеї настирливо вимагали чудес, ждали свого месію, що чудесами своєї могутности завоює для них увесь світ; ще й погани вперто шукали тої мудрости, яка б їх задовольнила. Але вже по всьому світу залунала апостольська проповідь про Христа розп’ятого. Для євреїв Христос розп’ятий — це була велика спокуса й образа Справді, вони ждуть Месію-царя, потомка Давидового, що всіх підіб’є під себе, а тут перед ними на Голготі на хресті Ісус Назарянин — цар Юдейський.
Для поган проповідь про те, що розп’ятий на хресті може дати спасіння, це було просто божевілля. Але апостольською проповіддю Бог з тих же самих юдеїв і поган виявив уже* безліч спасених, що щиро прийняли цю проповідь, повірили в те, що для людей здавалось абсурдом, як говорив учитель церкви Тертуліян, і Христос розп’ятий став для них уже Божою силою, що зробила їх «новим творінням по Богові в праведності і святості» (Єф. 4, 24), і ввесь світ перетворила, і Божою премудрістю, що нанівець обернула всю мудрість людську, бо Христос розп’ятий «стався для нас премудрістю від Бога, і праведністю, і освяченням, і викупленням» (1 Кор. 1, 30).
Браття! Божа сила і Божа премудрість не мають краю. Тому хрест Голготський поставлений Богом на всі часи для всіх людей, як ознака спасіння, як прапор християнства, і ніколи ніким не може бути принижений, чи закритий. Запевне, хрест Христовий це є справа віри, і повинен високо стояти в серцях вірних. Після смерти Христової хрест Голготський триста років лежав закопаний в землі, але в серцях вірних він так високо стояв, що на нього без вагання пішли безліч мучеників за Христа по всіх краях. Але й тоді християни не тільки не цурались хреста голготського, а ставились до нього з найбільшою пошаною і побожністю, як до прапора християнства. Про це свідчить і хресне знамення, що вони його так щиро на собі робили, і знамення хрестів, які вони робили й на гробах своїх небіжчиків і в місцях своєї молитви — катакомбах, і на дверях своїх домів, на своїм посуді і скрізь, як про це свідчать і листівні документи від тодішніх часів і малюнки в катакомбах. А як тільки сталась змога, християни й голготський хрест Христовий вийняли з-під землі і знов урочисто поставили його перед очі світу. І от це здвиження Чесного Хреста ми сьогодні святкуємо.
Але то вже велике пониження і хреста голготського і розп’ятого на ньому Христа Спасителя, коли т. зв. євангелики та інші сектанти цураються хреста, не хотять, як спасені, бачити в хресті ознаки Божої сили і Божої премудрости, а як погани, чи євреї, що прагнуть до загибелі, жахаються хреста, як знаряддя смерти, закривають, марнують його словами людської мудрости. Чи не стоять же й вони, хоч і вважають себе спасеними, на шляху до загибелі, коли й для них апостольське слово про хрест є спокуса і безумство? Отже, хоч вони називають себе християнами і навіть євангеликами, ми їх такими визнати не можемо, бо в них, як каже ап. Павло, «опустів хрест Христовий» і сама свята євангелія, і наука апостольська і все християнство, що ґрунтується на хресті. Хоч вони часто називають себе духовними християнами, але що ж у них залишилось з християнства, коли опустіла в них душа його? Залишилась мертва буква і фарисейська пиха та лицемірство. А це вже не є християнство.
Ми ж, браття-християни, високо піднесемо не тільки в серцях своїх, а й перед очима світу хрест Христовий, як ознаку Божої сили і Божої премудрости, як величний прапор християнства. От уже майже 13 віків прапор християнства — хрест — провадить боротьбу з півмісяцем — прапором магометанства, і як сумно, що в цій тяжкій боротьбі не всі християни стали одностайно під свій прапор! Зараз провадиться ще більш вперта боротьба християнства з прапорами безвірства, що намагається не тільки знову хрест в землю загнати, а й зовсім з землі знищити, щоб прапор спасіння ніде не стояв на шляху до загибелі.
Якже, браття, безмежно важливо тепер, щоб усі християни одностайно стали під свій прапор і спільно вийшли на цю боротьбу зі «зброєю Божою», цебто в святості, правді і любові перемагати людську неправду і насильство. Отже, замість слів своєї премудрости, нехай і євангелики і всі християни, зі щирою вірою і любов’ю, стануть під прапор християнства, під хрест Христовий, щоб усі ми могли встояти від хитрощів діявольських (Єф. 6, 11).
Ти ж, Христе Боже, силою чесного хреста Твого, помилуй і спаси нас. — Амінь!
|