Наука з приводу дозволу бісам увійти в свиней(5-та Неділя по Тройці)
Сцілення Христом Гадаринського біснуватого, що про нього читалося з Євангелії сьогодні, має в собі дещо відмінного, що викликає сумнів-недовірство, а в сучасних безвірників навіть глум. А саме, коли Христос звелів бісам вийти з чоловіка, вони стали проситися, щоб Він дозволив їм увійти в гурт свиней, що тут недалеко паслись. Христос дозволив і біси ввійшли в свиней, і ввесь цей гурт зараз кинувся з кручі в море і потонув. А було в цьому гурті, додає св. єв. Марко до дві тисячі свиней.
Цей випадок сам собою для нас мало зрозумілий, о скільки темна для нас природа бісів, їх прагнення, їх заходи. А де не вистачає розуміння, там мусить прийти на допомогу віра, за висловом одного отця церкви: «Вірую, бо не розумію». А в маловірних, в безвірників цей випадок Христа з бісами викликає багато недобрих і навіть образливих для Христа розмов.
Одні бачуть тут якусь зайву жорстокість у Христа. Длячого було губити так багато свиней? Чим вони винні, що в чоловікові був легіон бісів? Інші бачать тут навіть якусь негідну Христа легковажність, наче якусь іграшку, якесь знущання Христа і над бісами і над свиньми — всеж Божим створінням. Я вже не кажу про ці глузування, які точаться у зв’язку з якоюсь ніби торгівлею Христа з бісами за душу людини, що все це оповідання є ніби грубе суєвірство, що не має в собі ніякої моральної вартости.
Безумовно ми повинні рішуче відкинути всі такі думки з приводу історії сцілення Гадаринського біснуватого. Коли ми віримо, що Христос є не тільки найвищий Навчитель, а й Бог всемогучий, що прийшов на світ, щоб віддати життя своє за життя світу, то ця віра не тільки цілком покриває все, що в цій історії здається для нас незрозумілим і неймовірним, а й спонукує припустити, що й цей вчинок Христа з бісами і свиньми, як і кожний Його вчинок не був випадковим, беззмістовним або зайвим, а давав певну науку й духовну користь, як Гадаринцям, так і всім людям на всі віки. Цього погляду тримаються всі, хто не легковажно ставиться до оповідань св. Євангелії, а заглиблюються в суть Христової науки, Христових слів і діл, і в кожному вчинкові Христа, в кожному Його слові шукають певної науки й глибокої думки. Шукають і знаходять!
Безперечно і вчинок Христа з гадаринськими свиньми й бісами містить у собі глибоку науку для всіх людей і може бути прикладений до життя всіх народів у всі часи.
Славетний російський письменник Достоєвський, що заглиблювався думкою в цей випадок, поклав його в основу свого роману з російського життя під назвою «Біси». Він уявляв сучасну йому російську інтеліґенцію, якби гадаринським біснуватим, що в ньому було легіон бісів. Інтеліґенція його часу, в душу якої він умів глибоко заглянути, дійсно мучилась всякими хворобами і безглуздими духовними хибами й злочинами. Їх Достоєвський виводить в постатях тодішніх аристократів, вищих урядовців, письменників, баринь і т. ін. — і всі ці хиби й протести на них скупчує в постатях різних загнаних в гробовища сучасного життя анархістів, соціялістів, безбожників, яких він уявляє ніби тим гуртом свиней, що в нього Христос увігнав бісів з тодішнього вищого стану суспільства, і жахливі наслідки підпільної праці цих революціонерів, і загибіль їх самих порівнює з потопленням в морі гадаринських свиней.
Цей приклад Достоєвського, в розумінні випадку Христа з гадаринськими свиньми й бісами, доводить лише те, що й цей випадок, коли глибоко вдуматись в нього, має найбільш глибокий і навчаючий зміст. Але й безпосереднє почуття кожного християнина не може не вбачати і в цьому вчинкові Христа великої науки для себе.
Я з свого боку смію висловити й таку думку з приводу цього вчинку: Чому Христос гадаринським бісам дозволив увійти в гадаринських свиней, а цим допустив потонути в морі? Запевне цим Христос мав на меті сцілити душі гадаринських людей, навчити їх, а за ними і всіх нас. Чому ж власне навчити? А тому, що між гадаринськими людьми, свиньми й бісами було якесь певне сполучення, певна спільність, а тому їх мусіла зустріти й спільна доля. У чому ж була ця спільність?
Видно гадаринські люди дуже кохалися в свинарстві, коли в них водилися гурти свиней по кілька тисяч штук. Це були, висловлюючись сучасними термінами, такі куркулі, чи непмани, які в збільшенні й поширені свого господарства бачили всю суть свого життя, душею і серцем більше жили в своїх свинницях, як у власних покоях. Зі свого господарства вони звичайно збивали не малі користи. А на що вони їх витрачали? Звичайно на всякі примхи і вигадки та пристрасти життя, на що, відколи світ стоїть, багатії витрачають свої достатки, — витрачали на недобрі, бісівські речі, на бісівські звички й розкоші.
Отже в міру того, як розмножувалися свині в господарстві гадаринських людей, в душах їх розмножувалися біси, заводились легіони бісів, утворювалось те жахливе духовне повітря, яке більш сумлінні люди, в більшій чи меншій мірі, відчувають у кожному народі, в кожному суспільстві, де цвіте егоїзм, грошелюбство, заздощі, жорстокість, безсердечність; де кожний лише про себе дбає, а всіх інших радий би бачити закинутими в кайдани, загнаними в гробовища. От це тяжке духовне повітря, насичене легіоном бісів, гірше ніж кайданами зв’язує кожну окрему людину. Всю безпомічність окремої людини під гнітом цього загального повітря висловлює хоч би приказка: «З вовками жий, по вовчому вий».
Отже перше, ніж увійти в одного гадаринця, біси стали плодитись в душах і житті всіх гадаринців, в їх поводженні, звичках, взаємовідносинах. А відомо, що чим більше це бісівське повітря обгортає суспільство, чим тісніше кожний почуває себе обснованим павутиною цього повітря, тим більше люди стають одно для одного вовками, одно одному не довір’яють, одно одного підозрівають, зраджують. Самі, опинившись в кайданах такого бісівства, люди шукають винуватого, аби на ньому зігнати свою злість, аби його зробити жертвою того бісовського повітря, яке самі ж утворили, аби його зв’язати, закувати.
Отже Христу Спасителеві треба було в країні гадаринській не лише цього одного нещасного, а і всіх гадаринців визволити від бісів, розірвати або принаймні покласти початок знищенню тих кайданів, що ними обплутали себе всі гадаринці, завдяки своїй пристрасті до свиней, до господарства і наслідків цієї пристрасти. Загибіль свиней, це була перш за все наука гадаринцям, в який спосіб вони можуть оздоровити й розрядити своє затхле бісівське повітря і стати такими ж розумними й чистими, як той нещасний, у якого вони загнали легіон бісів, але Христос їх з нього вигнав у гадаринських свиней, щоб з ними потопити й гадаринську зажерливість.
Браття! Вигнанням бісів у свиней Христос і нас усіх навчає, що грошолюбство й біси мають тісне сполучення між собою: чим більше люди накопичують в себе багатства, тим більше плодять між собою бісів. А коли заплодяться біси між багатими, то ці переженуть їх і на бідних і заковуватимуть їх у кайдани.
Як переженуть? — А от в багатому місті, де є палати багатих, там є й підвали бідноти, де є пишні вулиці, світлі квартали, там і темні, брудні задвірки, де є лице, там і виворіть. Де панування багатіїв, там найбільше відчувається бідування й біснування в підвалах — гробовищах життя...
Проблема знищення багатства й бідности, а разом і біснування, це найболючіше питання в людей ще з найдавніших часів і до наших днів. Христос це питання вирішив в країні гадаринській в такий спосіб, що й бісів і свиней з’єднав в один гурт, і все це скинув у безодню морську.
Зараз ця проблема багатства і злиднів вирішається в нас з нечуваною силою, нищаться, кидаються в безодню морську незлічені гурти свиней, величезні багатства, що сотні літ накопичувались людською захланністю. Але чи нищаться ж з ними в безодні морській і біси? Чи не виринають вони навпаки звідти, щоб самого Христа вигнати з нашої країни?
Христос не дозволив сціленому йти за Собою, коли не тільки біси а й гадаринці проганяли Його від Себе, а сказав йому: іди по всій країні і проповідуй, що сотворив тобі Ісус. Ми не знаємо, як прийняли цю проповідь гадаринці, але для нас це чудо Христове повинно бути наукою — разом з нищенням багатства нищити і тих бісів, що з нього наплодились, якими є найбільше — безвірство, гордощі розуму, жорстокість серця та розбрат життя.
Ой, браття, не будемо проганяти від себе Христа в ці тяжкі часи людського біснування, а нехай Він і від нас Своєю всемогутністю все недобре відбере і вкине в безодню морську! — Амінь!
|