Св. Іван Хреститель — як границя між старим і новим життям(Різдво св. Івана Хрестителя)
Сьогодні, брати, ми святкуємо св. Пророка і Предтечу і Хрестителя Христового, Івана. Святий Предтеча Христовий, Іван — це був той великий чоловік, про якого Христос сказав: «Істинно, кажу вам, між людьми не було більшого від нього, але найменший в царстві небеснім більший від нього» (Мат. 11, 13). Св. Іван Предтеча волею Божою поставлений був якраз на переломі Старого і Нового заповітів, на краю, яким кінчалось дохристиянське життя, серед якого він був найбільшим, і починалось життя Христової церкви, до якого він підготовив людей, але сам особисто не мав утіхи жити цим життям на землі. Св. Іван Предтеча був тою зірницею, яка предвіщає схід сонця — Христа, після довгої темної ночі поганства.
Народження такого великого чоловіка не могло бути звичайним, як не звичайне було й його життя. Повістю про народження Івана Предтечі власне і починається св. Євангелія — ця велична книга благовістя янгольського, єднання Бога з людьми. Янгольським благовістям відзначалось і народження Івана Предтечі. Батько Івана Предтечі, як повістує св. євангелист Лука, був єврейський священник, звався Захарій, а його жінка звалась Єлисавета. Вони були вже старі, а дітей не мали і через це дуже сумували. От раз Захарій правив Службу Божу в храмі і зайшов у вівтар покадити. В той момент явився йому янгол Господень і сказав: «Не бійся, Захаріє, Бог почув твою молитву і жона твоя Єлисавета породить сина тобі і даси йому ім’я Іван. Він буде великий перед Господом, буде йти поперед Нього з духом і з силою пророка Іллі, щоб підготовити людей для Господа». Захарій не повірив і сказав: «По чому я знатиму це, я вже старий і жінка моя теж». Тоді янгол сказав йому: «Я Гавриіл, що стою перед Богом, і мене послано благовістити тобі про це. От за те, що не повірив мені, ти станеш німий аж доти, доки не станеться те, що я сказав».
Захарій дійсно зараз став німий, і коли вийшов до людей, то тільки на мігах показав, що він не може говорити. Про що благовістив янгол Захарію, те й здійснилось. У Єлисавети родився син. Коли на 8-ий день зійшлись сусіди, щоб дати ім’я дитині, то всі хотіли назвати його, як батька, Захарій, але Єлисавета сказала: «Ні, нехай зоветься він Іван». Тоді запитали батька, якби він хотів назвати дитину. Захарій взяв дощечку і написав: «Іван буде ім’я йому». І зараз розв’язався його язик і він став говорити і висловив натхненну пісню Богові: «Благословенний Господь Бог, що зглянувся і послав визволення людям своїм. А ти, дитино, пророком Божим назовешся, бо йтимеш перед лицем Господнім, щоб приготовити дорогу Йому».
Таке надзвичайне було народження Івана Предтечі. Таке ж надзвичайне було і його життя. Дитя ж, каже про нього св. євангелист Лука, росло, укріплялось Духом, і пробував він у пустинях до дня явлення свого Ізраілеві. Через кілька місяців після народження Івана Предтечі народився і Спаситель світу — Христос; після ясної зірниці засяяло Сонце Правди, і люди, що сиділи в темряві, побачили світло велике, над усіма, що сиділи в країні смертній, засяяло світло (Мат. 4, 16). Почалось нове життя людей в утвореному Христом царстві Божому, до якого св. Іван Предтеча так самовіддано приготовляв людей і натхненим словом про каяття і хрещенням тих, що каялись, в річці Йордані, але сам він цього нового життя не зазнав, він нудився у в’язниці, він всією думкою прагнув до Христа, до нового з Ним життя, посилав до Нього своїх учеників з в’язниці і запитував Його: «Чи Ти є Той, що має прийти, чи іншого нам ждати» (Мат. 11, 3), але діждався тільки того, що по наказу царя Ірода йому відрубали голову.
Як колись пророк Мойсей був найбільшим серед тих, що вели єврейський народ з рабства єгипетського на вільне життя в обіцяну Богом землю, як тільки привів свій народ до тієї землі, Бог сказав йому: «Зійди на гору, подивись здалека на ту землю, до якої ти все життя з такими труднощами вів народ, але сам ти в неї не увійдеш, тут і помреш», і помер Мойсей пророк на тій горі, ставши якби вічним вартовим на краю того рабського життя єврейського народу, що вже минулося і вільного життя, що мало прийти, — так саме і св. Іван Предтеча все своє життя вів людей до нового життя в Христовій церкві, але сам в нього не ввійшов. Він остався вічним вартовим на переході старого-дохристиянського життя до нового християнського.
Але вартовий ніколи для себе не вартує, він залишається знадвору того будинку, який він вартує, він тільки голосом своїм закликає в нього званних і застерігає, щоб не входили в нього ті, яких не кликано. Так і Іван Предтеча, бувши найбільш величним серед життя дохристиянського, став найменшим в житті Христової церкви; став, так сказати, лише на порозі, на дверях її як вартовий, став голосом, що лунає в пустині, як називали його пророки, але й в цьому становищі вартового св. Іван Предтеча має велике значення в церкві, і наша віра не дармо споріднює його з Пресвятою Дівою Марією, як найбільш невтомних вартових нашого духовного життя, як найбільших молитовників за нас перед Господом нашим, Ісусом Христом, якого часто малюють в архиєрейському одягу, праворуч його в молитовному положенні Пресвята Діва Марія, а ліворуч св. Іван Предтеча (образ в іконостасі під назвою Деісус).
Любе братерство! Св. Іван Предтеча й досі стоїть на межі між життям поганським і християнським. Відомо, що в нашому житті ще й досі затримались деякі звичаї поганські. От і сьогоднішнє свято народження Івана Предтечі в простонародді називається святом Івана Купала. В цей день молодь палить багаття на річках, чи в лісах, ведуть іграшки, співають пісні про Купала. Купало, це був поганський бог наших дідів, коли вони ще не знали Христа. Це був бог літа, тепла, весілля, бог молоді. Коли наші предки стали християнами і стали святкувати народження св. Івана Предтечі, то в це християнське свято вони звичаї святкування поганського бога Купала вклали, і тут, як ми бачимо, Іван Предтеча й досі стоїть на сполученні християнства з поганством.
Нашій вірі християнській безвірники між іншим докоряють і тим, що вона в себе вбрала багато дохристиянського, не тільки в звичаях, а і в деяких уявленнях (напр. — народження Христа від Діви — Благовіщення). Але Христова віра цим ще більш дорога й близька для людей, що вона зосереджує в собі все, що є найкращого й найвищого в духовному придбанні народів за минулі часи, очищаючи все від намулу землі і освітлюючи його світлом істини. І поганські звичаї на Івана Купала самі по собі нічого негарного не мають, бо й наша віра не відкидає радости і утіхи життя, аби тільки ця радість, ця утіха освітлювалась божественним словом Христовим і Його Предтечі, який життя людське порівнює з розкішним садом в літку, що вбраний листям та квітками, але застерігає, що вже й сокира при корені дерева лежить, і кожне дерево, що не дає доброго плоду, зрубають і кинуть в огонь (Мат. 3, 10). Молися ж за нами, св. Іване Хрестителю, щоб і з нами цього не сталось! — Амінь!
|