Страждання Божої Матері і важка доля українського народу(Десята П’ятниця)
Любі брати і сестри! Сьогодні ми святкуємо таке свято, якого ми не знайдемо ні в якому церковному уставі, ні в якому календарі. Сьогоднішнє свято називається «Десята П’ятниця». Чого ж ми святкуємо це свято, коли про нього нічого не знає ні церковний устав, ні церковний календар? Тому, що його зберегла, як свято, пам’ять народна. Треба сказати, що на протязі року є кілька свят, про які нічого не кажуть церковні книги, але яких міцно тримається народ.
До цих народніх свят наші книжники ставились звичайно негативно, називали їх бабськими забобонами, намагались навіть їх викорінити, і цього в великій мірі досягли. Зокрема це треба сказати про наші українські народні свята. Вже задля того, щоб підвести українські звичаї під один лад з московськими, все, що відмінне в Україні в порівнянні з Росією, старалися знищити. І треба сказати, що жорстока рука московська багато наших свят, наших звичаїв прямо стерла і навіть вивела з пам’яти нашого народу. Багато деякого нашого старовинного ми вже позабували, і тепер його трудно, і навіть неможливо пригадати...
Що ж власне святкує наш нарід в Десяту П’ятницю? Це свято найбільше полягає в пошані Божої Матері. Багато чудотворних образів Божої Матері в Десяту П’ятницю святкують храмове свято (напр. в Дубовичах, в Нових Млинах на Чернигівщині). Чому ж іменно святкують Десяту П’ятницю, і чому в честь Божої Матері? Пояснення на це ніде в книгах я не знайшов, і тому тут можливі лише з церковного боку більш-менш певні догадки.
П’ятниця — день хресної смерти Спасителя — в сумлінні народу завжди відрізнялась від інших днів в тижні, як день суму, жалю, як день окремої побожности, і тому в п’ятницю навіть стримувались від деяких родів праці. Зосібна Страсна п’ятниця, плащаниця, похорон Христа залишають в душі побожного народу спомин на весь рік. Але з стражданням і смертю Христа побожний народ завжди сполучає в своєму сумлінні й тяжкі душевні муки Його Пречистої Матері, і в Страсну П’ятницю читається «Плач Богородиці». Цілком зрозуміло, що й побожні матері, жіноцтво, які діток своїх кохають, їх муками страждають, найбільш живо почувають муки Божої Матері над тілом Свого Сина, найбільш близько приймають до свого серця її муки, і тому взагалі більше шанують п’ятницю.
Але ж, коли Христос воскрес з мертвих, то це Його преславне Воскресіння теж було найбільшою утіхою для Його Пречистої Матері. Але, як Матір всього роду християнського, Пречиста Діва Марія, цю свою невичерпну утіху воскресінням свого Сина щиро розливає і на всі побожні народи, ставши, якби «живоносним істочником» духовної утіхи для всіх, а найбільш для тих, що самі переживають великі страждання і утіху материнства. Отже перша П’ятниця після Страсної — Великодня — присвячена вже вславленню Божої Матері, як живоносного істочника (джерела) всякого сцілення і утіхи. В цей день, як переказують, коло Царгорода дивно з’явилась одному побожному чоловікові Діва Марія і вказала на джерело води, від якої творились великі сцілення. На цьому живоносному істочнику царгородський цар збудував великий храм в честь Божої Матері... Може в зв’язку з цією першою п’ятницею в честь Божої Матері, як живоносного істочника всякої утіхи, святкується і ця Десята П’ятниця — друга після Зеленого тижня. В інших місцях святкується й Дев’ята П’ятниця — перша після Зеленого тижня. Може святкування цих свят має зв’язок і з першою неділею після Зелених свят — неділею Всіх святих, бо після Всіх Святих в молитвах і службах Божих завжди споминається Пресвята, Пречиста, Преблагословенна, Славна Владичиця наша Богородиця і Вседіва Марія.
В Галичині, де наш український народ, хоч був підбитий в унію під владу римського папи, але довго ретельно тримався православного обряду, в Десяту П’ятницю споминали страждання Божої Матері і Матір Божу в честь цього свята малювали з піднятими до неба руками з великим жалем, а на колінах у неї лежало мертве тіло Христове, і молитви до Неї складали за утіху в печалі. Звідки пішло це уявлення? В книгах цього ніде не можна найти, але в пам’яті народній це уявлення Божої Матері здавна і непохитно живе, не дарма свято Десятої П’ятниці — це свято народне, а не книжне-церковне.
Чи це уявляв собі народ наш свою Матір Україну в такому стані суму й жалю з мертвим тілом своїх дітей на колінах, як образ Божої Матері «Десята П’ятниця» з мертвим тілом Христа? Тяжка доля нашого народу давала так багато до цього прикладів: І в татарській неволі, і в польському кріпацтві, скільки гинуло дітей України; скільки раз вона здіймала руки до Бога в смертельному жалю за своїми замученими дітьми! Жорстока історія не схоронила майже записів про ці події, але їх схоронила народня пам’ять у сумних співах і народніх звичаях.
Та одну сумну сторінку з нашого минулого, в зв’язку з Десятою П’ятницею, докладно записала й історія. Це було в бурхливі часи гетьмана Богдана Хмельницького. Він визволив Україну зпід польського ярма і вже прогнав поляків аж за Почаїв. Але поляки напружили всі свої сили, за благословенством римського папи зібрали велике військо й зі всіх сторін окружили козаків, що стояли під містом Берестечком. Це було в Петрівку коло Десятої П’ятниці 1651 р. Не здолали козаки перемогти великої сили польської, але й не здалися живими, всі полягли на цьому полі, і довго козацтво — ці найкращі діти України — мертвими костями лежало на її лоні. Тільки не так давно збудовано там церкву в честь Десятої П’ятниці... Після цієї тяжкої пригоди Б. Хмельницький мусів одійти за Дніпро і там кинувся в обійми Москви. Але це вже була не мати, а мачуха, — не про життя нашого народу дбала, а про те, щоб мертвим тілом лежав він на колінах своєї матері України...
Але мертве тіло Христове воскресає, — Страждуча Матір смуток свій припиняє. От і тепер припинив Господь сум нашої Матері України, її діти воскресають, оживають на лоні своєї Матері, вже набираються нового життя і перш за все вільного життя у Христі. Нехай же свята Українська Церква буде для нашого народу живоносним істочником Христової науки й утіхи. Нехай же Матір Божа вимолить нам ласку у Свого милосердного Сина, щоб не лежали вже діти України мертвим тілом на її колінах, а щоб усі підводились до нового, світлого, братерського життя. От про що помолимось, браття, в це наше народне свято Десятої П’ятниці! — Амінь!
|