Хто є «всі святі»? Про календар і святих, що з простого стану і українського народу(Неділя Всіх Святих)
Сьогоднішня неділя, браття, перша неділя після Зелених свят, називається «Неділею Всіх Святих»; вона присвячена на вславлення всіх тих од віку померших, що своїм земним життям так угодили Богові, що душі їх на тім світі перейшли до утіх царства небесного, — що здобули таку ласку в Бога, що своїми молитвами і для нас випрошують Божої ласки.
Хто ж такі є ці святі? Тільки небагатьох з них церква занотувала в своїх святцях (календарі), а саме тих, що найбільше відомі були церкві своєю працею на її користь, або звертали на себе велику увагу подвигами власного самоудосконалення, або любов до Христа перед усіма засвідчили своїми муками за Нього. Святкування цих святих розкладено церквою в церковних календарях через увесь рік по їх іменням. Але, як я сказав, імення тих святих, що вміщені в календарі, це є тільки найбільш незначна частина того незліченого собору святих, імення яких відомі тільки Богові.
Це є всі ті, що про них читалась сьогодні св. євангелія. Це ті, хто сміливо визнавав Христа перед людьми і кого Христос за це визнав перед Отцем своїм Небесним. Це ті, хто любив Христа більше ніж батька та матір, більше ніж сина та дочку, і за це став достойним царства Христового. Це ті, хто взяв хреста свого і пішов слідом за Христом. Це ті, про кого Христос сказав: Хто покине дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або лани ради імени Мого, той в сто раз більше здобуде і життя вічне осягне. Це нарешті ті, що щиро послужили меншим братам Христовим — всім бідним та нужденним, — голодних годували, нагих одягали, подорожніх приймали, хворим, в’язням допомагали, що їм Христос в день суду свого скаже: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, і наслідуйте приготоване вам царство» (Мат. 25, 34).
Хто ж вони такі всі ці святі? До якого стану людности вони належать? Чи до стану багатіїв, панів, вищих урядовців, чи до стану бідняків, робітників, селян? Тепер, браття, до всього роблять клясовий підхід і навіть до святих хотять підійти з клясової точки погляду. Про безмежний собор тих святих, імена яких нам невідомі, ми безмежно не можемо сказати, до якого стану людства вони належали, але за нас відповідає Сам Христос: Останні тут на землі, будуть першими там на небі. Що ж відносно тих святих, що вміщені в календарі, імення і життя яких нам відомі, то вороги Христової церкви з пролетарськими гаслами, що шукають всяких приключок, аби її знеславити, вже й те примітили, що майже всі вміщені в календарі святі належали за свого життя до т. зв. пануючих кляс — до царів, князів, вищих духовних, урядовців і найбільше до ченців.
На підставі цього спостереження безвірники роблять такий висновок, що значить і церква є по суті інституція буржуазна, дуже сприяє вищим клясам суспільства, коли навіть календар святих у неї майже ввесь з вищих клясів, а з людей пролетарських — робітників, селян майже нікого нема. Цей докір мав би ще свою вагу, коли б у церкві тільки й було б святих, що вміщені в календарі. Але ж, як ми сказали, це тільки незначна частина всіх святих, що залишили по собі помітний для людей слід, можливо навіть через те саме, що належали до вищих станів суспільства, що займали вищі посади в церкві. Але велика більшість святих, що відомі тільки Богові, може саме й через те невідомі людям, що вони походили з нижчих верств людства, були останніми тут на землі. Але ці святі, невідомі людям, ще більше, ніж перші, відомі Богові й високі перед Ним, бо Христос сказав: Останні будуть першими в Його царстві.
Що відносно складення календаря святих, то й ми згідні припустити, що на ньому відбились, як і на всякій людській праці, і людські обмежености й людські хиби. Лише імення своїх мучеників кожна церква більш-менш ретельно занотовувала, а далі й тому, що над складанням святців найбільше працювали єпископи й ченці, природньо, що й в святці вони вносили найбільше єпископів і ченців. Та й пролетарське небо — з кого складається? Маркс, Енгельс, Лібкнехт, Цеткин і інші найбільше відомі діячі з цього неба до пролетаріяту навіть не належали, а лише працювали на його утворення, а безліч звичайних пролетарів, може ще більш щирих, ніж їхні верхи, так і залишаються і залишаться нікому не відомими, тільки Богові.
Ми мусимо сказати, що на наших православних святцях відбилась іще одна хиба, яка вже не досить і личить церкві. Коли ми розглянемо наш сучасний православний календар, то побачимо, що найбільше там святих з грецької й російської нації. З інших народів, коли й вміщені святі, то хіба такі, яких уже ніяк не можна було обминути. Разом з хрещенням ми й святці прийняли з Царгорода і природньо, що в них вміщено найбільше царгородських царів, патріярхів і взагалі грецьких відомих святістю життя єпископів, ченців. Коли додатки до грецьких святців почала робити Москва для звеличання своєї держави, як «нового Риму», вона звичайно внесла в святці своїх святих російських. З окрема з українського народу крім Печерських святих (хоч і вони майже всі вважаються місцевими) в святці вміщено лише кілька святих, як «всеросійських», і то лише в останні часи, як Дмитрий Ростовський, Феодосий Чернигівський, Йоасаф Білгородський, що виявили себе щирими прихильниками Москви.
Наша Українська церква своїх святців ще не має і не могла мати, поки була підлегла московській церкві. Вона повинна була почитувати Петра, Олексія, Йону московських, Микиту Новгородського та інших російських і грецьких святих. Зараз наша церква вже автокефальна, але своїх святців ще не має і хто знає, чи скоро буде мати, бо їх треба відшукувати в старих документах, а їх уже багато втрачено, знищено. Для вміщення в святці потрібне (в старих церквах) й офіційне визнання певними церковними актами, в яких звичайно відбивається і певна політика і певний формалізм. У римо-католиків для визнання святим над ним утворюється справжній суд з обвинувачем (адвокатом діявола) і захисником. В православній церкві для визнання святим від нього обов’язково вимагаються чудеса, сцілення хворих.
Але, браття, найбільша утіха нашого сьогоднішнього свята в тому, що ми зараз шануємо і всіх тих святих з усякого народу й роду, які непомітні були людям, не ввійшли в їхні святці, але сподобилися вічної слави у Бога. Ми можемо припустити, що цих святих найбільше з простого народу, з найнижчих його станів, що останніми були тут, а стали першими в Бога. І найбільше цих святих не з духівництва, не з чернецтва, а зі звичайних Божих рабів, що жили звичайним побожним життям, нічим не відрізнялись від народу, як ті дві замужні жінки, що Бог їх поставив за приклад великому пустельникові Антонію, що жили в сусідстві між собою й ні разу не посварились.
Браття! Будемо вірити, що й з нашого українського народу, коли не в святцях, то в соборі всіх святих, є значна громада. Наш народ ніс на собі завжди такий тяжкий хрест, що здобув собі багато ласки в Бога. Хіба мало з нашого народу мусіли покидати родину, господарство, рідну землю та тяжко мучитися в татарській і турецькій неволі за ім’я Христове? А скільки з народу, з козацтва залишали все, щоб захищати свою віру та волю, терпіли знущання та муки, і смерть прийняли в цій боротьбі! А кріпацтво під польським та московським панством, хіба не було тяжким хрестом для народу? І взагалі завжди трудне було життя нашого народу, а відомо, що великими труднощами досягається царство небесне (Мат. 11, 12).
Вшануймо ж, браття, сьогодні всіх наших святих, попрохаємо у них молитов за нас перед престолом милосердного Бога, щоб Він сподобив і нас здобути те, що є найбільш цінного в нашому житті для переходу на той світ — здобути святість. Тепер ми слухаємо слово Боже рідною мовою, більш вільні й в свому часі і в свому майні, і більше можливости маємо набути християнської свідомосте, послужити Богові і своїм часом і майном, і виконати ті заповіти, якими Христос визначає святість людини.
Браття! Шануючи сьогодні всіх наших святих ми, як християни, повинні безумовно вшанувати в цей день і всіх святих інших народів і церков. Та в оселях Отця Небесного святі вже не поділяються на православних, католиків, лютеран та інших, як у нас на землі. Там уже всі святі, з якого б народу, чи церкви не походили, безумовно перебувають у братерстві й єднанні, — світло Лиця Божого там нищить і розганяє всі хмари темних людських змагань та суперечок. Там уже цілковите з’єднання церков. А що в Бога є святі всіх церков, це річ безперечна, бо святість, як виконання заповітів Христа, страждання за Нього, відданість Йому — загальна всім церквам.
Ми навіть повинні вірити, що й з інших вір не мало є святих у Бога, бо ап. Павло сказав: «Слава і честь і вічний спокій всякому, хто робить добро, чи то євреєві, чи поганинові» (Рим. 2, 10), і ці святі в Бога безумовно перебувають у братерстві з святими з християн — святість усіх там поєднує. Отже це свято на пошану всіх святих на небі, нехай і всіх, що на землі — всі віри і народи — нахиляє до братерства і єднання через святість життя.
Ми ж, браття, в справі досягнення святости найбільше пам’ятатимем слова Христові: «Багато перших будуть останніми, а останні першими». — Амінь!
|