Митр. Василь Липківський.
Проповіді

Дні після Воскресіння Христа — дні перетворення душ апостолів
(Віддання Пасхи)

Любі брати і сестри! Сьогодні ми в останнє в цьому році чуємо радісні світлі великодні співи. Ой, дай же, Господи, щоб ми не в останнє їх чули в нашому житті! Сьогодні, як каже церковний устав, віддається св. Пасха. Сорок днів перебував Христос з своїми учениками після Воскресіння свого з мертвих. Ці сорок днів, хоч безумовно були днями найбільш світлої радости для них, але вони й були днями найбільшої їх душевної трівоги, найбільших може сумнівів, найбільшого перетворення душ їх.

Христос Спаситель воскрес з мертвих. Він знов перед учениками живий. Яка велика, яка безмірна радість! Але Христос являється перед нами, так сказати, не життєвим, а віддаленим від світу цього: Він вже вмить являється перед ними, вмить відходить від них, дверей для Нього вже нема; Христос являється ученикам, а вони Його не зразу пізнають, Христос показує їм руки, ноги і ребра свої, а вони ще не вірять, думають, чи не дух тільки Христа це є; Христос являється ученикам, а вони бачать Його, що Він живий, та не знають, як з Ним бути, як до Нього ставитись, чи як з тим Христом, з яким вони так звиклися до Його смерти в звичайних умовах людського земного життя, чи як уже іншим Христом, який уже не від світу цього, який уже піднесений від землі (Ів. 12. 32), вже увійшов у славу свою (Лук. 24).

Яка велика трівога і хвилювання! 1 безумовно душа апостолів найбільш трівожилась тим питанням, коли ж Христос був ближчий до них, коли Він більш дорогий, більш рідний для них, чи до смерти своєї, коли Він жив з ними, як звичайний чоловік в умовах звичайного життя, чи тепер після свого воскресіння, коли Він уже перейшов в інші надсвітові умови вічного життя, коли Він уже не їм тільки належний, а всьому світові, всім народам, і вони ім’я Його повинні засвідчити перед усіма народами, як Сина Божого, разом з іменням Бога Отця і Св. Духа.

І безумовно ученикам Христовим надзвичайно трудно було одвикати від Христа, яким вони Його бачили після Воскресіння. Надзвичайно велике перетворення їх душі повинно було пройти, поки вони остаточно зрозуміли і повірили, що Христос воскресший безмежно ближчий до них, ніж яким був навіть до воскресіння, що Христос воскресший вже не з ними тільки живе, а вже в них самих, в їх душі і тілі живе, що Христос воскресший вже не тільки в них живе, а вже буде жити з ними по всі дні, до кінця їх віку (Мат. 28, 20), що Він буде жити з усіма віруючими, з усіма народами до кінця світу для покаяння і прощення гріхів їх (Лук. 24, 47).

Отже треба було воскресшому Христу Спасителю на протязі сорок днів являтись апостолам і навчати їх про Царство Боже (Діян. 1, 3), поки в душах апостолів не сталось велике перетворення, поки вони не одвикли від Христа земного і зрозуміли цілком Христа небесного. Христос поступово мусів підносити душу і життя апостолів від землі на небо, в власній душі апостолів воскресший Христос повинен був входити в славу свою, і коли апостоли цілком зрозуміли славу воскресшого небесного Христа, тоді тільки Христос у славі вознісся перед ними на небо.

Браття! Христос сказав: «Щасливі ті, що не бачили Мене та віруватимуть в Мене». І дійсно нам легше вірити в воскресшого вічного, небесного Христа, що ми не бачили Його звичайною людиною, ніж апостолам, які Його довго таким бачили. Тому й душа наша легше повинна приймати в себе Христа, єднатись з Ним, жити з Ним на світі, вірою в Нього здобувати собі каяття і прощення гріхів, єднатись з Ним на життя вічне на тім світі і з Ним прославитися тією славою, що Він мав у Бога перш, ніж світ настав (Ів. 18, 3).

Любі брати і сестри! Закінчуючи свою проповідь на землі Христос сказав: «Я прийшов не для того, щоб судити світ, а щоб спасти світ (Ів. 12, 47). О, Господи милосердний, спаси ж і нас всіх, наш рідний народ, нашу святу Церкву і дай нам ще дожити і пережити на цім світі безмежну радість Твого преславного Воскресіння. — Амінь.