Я є Хліб життя(Томина Неділя)
Сьогоднішня неділя, браття, перша після Великодня, присвячена споминові апостола Фоми, того апостола, який останній впевнився у воскресінні Христа, і от повірив тільки тоді, коли на власні очі побачив воскресшого Христа, коли власними пальцями доторкнувся до Його хрестних ран. Своїм довгим невірством апостол Фома, якби примусив Христа дати ще один доказ свого воскресіння, доказ найбільш непохитний і певний, бо що може бути більш певного для віри у воскресіння Христа, як доторкнутись до Христового тіла, до Його ран. Правда, Христос докорив Фомі за його недовірство і сказав: «От ти, Фомо, тільки тоді увірував, коли побачив Мене, щасливі ті, що не бачивши Мене, увірують».
Але це недовірство Фоми має велике значення для впевнености в воскресінні Христовому. Ми не знаємо діяльности ап. Фоми після воскресіння Христа на небо, але коли апостоли, по слову Христа, взагалі були свідками Його воскресіння, то яким певним свідком був ап. Фома скрізь, де він проповідував. Бо він же скрізь мусів казати: «Та ж я сам на власні очі бачив воскресшого Христа, сам власними руками доторкався до Його ран, до Його пробитого бока». Тепер намагаються похитнути істину воскресіння Христового, або й зовсім її відкинути, але цього не дозволяє зробити недовірство ап. Фоми. Він же не повірив поки гаки не пересвідчився власними очима й руками, і цим обезброїв сучасних безвірків у їх вигадках проти істини Христового воскресіння, що хотять ґрунтувати своє невірство в воскресіння Христа на легковірстві апостолів.
Любі брати і сестри! Але ми теж хотіли б, щоб радість наша була повною, не тільки серцем вірити в воскресшого Христа, а й очима бачити образ Його. Отже свята Церква в ці дні Великодніх свят ставить перед нами св. хліб-артос, як образ воскресшого Христа. Христос Спаситель за час Свого земного життя називає себе Хлібом. Він каже: «Я є Хліб життя... Хліб Божий є Той, Хто з неба сходить і дає життя світові» (Ів. 6, 33). В час найвищого єднання з своїми учениками, йдучи на смерть, Христос під образом хліба дає їм на споживання своє Пречисте Тіло, а після свого воскресіння Христос найбільш виявляв Себе в ті менти, коли благословляв і роздавав їм хліб.
Так коли Христос явився двом ученикам підчас подорожі їх в одно село, то ці ученики довго Його не пізнавали, й тільки тоді, коли Він взяв хліб, благословив, розломив і подав їм, у них відкрилися очі, й вони пізнали Його (Лук. 24, 30). І в той час, коли Христос явився ученикам своїм, як воскрес з мертвих, на морі Тиверїядському, ученики знову тоді тільки впевнились, що це Він, коли Він взяв хліб і почав ламати і роздавати їм (Ів. 21, 13). От через що й апостоли, як свідчить переказ, коли збирались на молитву, або на вечерю, завжди на спомин воскресшого Христа, як ознаку Його воскресіння, клали перед собою хліб. Тому й ми, по прикладу св. апостолів, поклали на цей Великодний тиждень св. хліб-артос, на спомин воскресшого Христа, а сьогодні настав час ламання його і роздачі вірним.
Нехай же, як відкрився Христос апостолам підчас ламання хліба, так і вам, браття, нехай відкриває Він духовні очі, щоб ви побачили Його при всіх обставинах вашого життя, та щоб вірою в нього розвівали всяку тугу з серця, всяку неправду світу. Браття! Наш рідний Український народ завжди з великою, майже релігійною пошаною дивився на хліб, називав його «хліб святий», хрестив його перед тим, як його різати для споживання, бо дійсно багато праці до себе вимагає від народу нашого цей св. хліб, поки він стане перед нами на столі, багато поту, по словому Божому, а може й сліз проливав наш народ, здобуваючи цей хліб, та й здобував його наш селянин і більш для других, ніж для себе.
Але цей хліб тоді тільки буде для нашого народу корисний, коли ми, бачучи цей хліб, будемо пам’ятати слова Спасителя: «Дбайте не про ту їжу, що минається, а про ту, що залишається на життя вічне, яку Син Чоловічий дасть вам» (Ів. 6, 27), бо як каже в другому місці Христос, «Не одним хлібом житиме чоловік, а і всяким словом, що виходить з уст Божих» (Мат. 4, 4). Коли будете задоволені цим духовним хлібом, тоді і тілесний хліб для вас більш легким для здобуття й більш корисним для життя стане.
Браття! Тепер кажуть, що здобуття хліба, врожай його, залежить не від Бога, а від природи, тому не Богу треба молитися, а коло землі краще працювати, щоб більш хліба мати. Проти праці та здобуття хліба свята віра наша не тільки нічого не каже, а навпаки всіх до цієї праці закликає, та й природа без нашої праці сама нам хліба не дасть. Праця неминуча, але треба шукати того, що полегшить нам працю. А хіба знаємо ми краще полегшення, як молитва до Бога, як утіха свят Христових, як єднання з Хлібом життя — Христом Спасителем нашим. Праця неминуча, але кожний працівник повинен з надією працювати, надією свої сили підтримувати. А на хліб є більш певна надія, як є надія на Бога, Отця всіх працюючих, як є надія на Христа, який сказав: «Прийдіть до Мене всі струджені й знеможені, то я заспокою вас» (Мат. 11, 28). Праця неминуча, але треба працювати з любов’ю і до праці і до тих, кому наша праця потрібна, й до Того, Хто нас до праці приставив. А хіба є більша наука про любов, як наука Христова?
Нехай людська наука видумує різні машини для полегшення праці, але тої любови, але тої надії, але тої утіхи, які ми маємо у Христі, ніяка наука ніколи не видумає. Ми любимо й природу, як Боже створіння, любимо нашу рідну Україну, наші поля, ліси, луги, на рідній землі нам легше працювати, легше й помирати, але ця любов дасть нам повне задоволення тільки тоді, коли ми єднаємось з вічним Божим життям, коли й на саму природу нашу ми будемо дивитись, як на великий дар Божий для нас, як на велику його ласку. Бо що значить природа, коли нема життя? Ми хочемо вічно жити, і тільки Христос, що воскрес з мертвих, нам каже: «Я є Хліб життя; хто вірує в Мене, той має життя вічне» (Ів. 6, 47).
Любе братерство! От ми зараз сіємо, кладемо працю, а чи є ж такий, хто б нам напевне сказав, що з нашої праці вийде, чи вродить нам природа, чи ні? А коли нема такого між людьми, то чого морочити нам голови природою та наукою там, де наше почуття веде нас до віри та молитви. Нехай же зглянеться Господь всемогутній і милосердний на нашу тяжку працю і пошле нам урожай на нашу землю в цьому році, а ми, браття, будемо дбати і про той хліб, який Христос нам дає, про Його Божественну науку на нашій рідній мові й на спомин Його преславного воскресіння приймемо святий артос. — Амінь!
|