Митр. Василь Липківський.
Проповіді

Споконвіку було Слово
(Великдень)

Любі брати й сестри! Світлі і радісні дні Великодніх свят у нас в Україні стають ще більш радісними й величними від того, що й наша матір Україна, наша українська природа в ці дні воскресає, оживає від довгого зимового сну, ясне сонечко викликає до життя й першу травичку й перші квіти й першу зелень на деревах. То повинен же воскресати, повинен оживати й наш український народ, він же теж син своєї матері. В останні роки й дійсно оживає і народ наш, оживає перш за все до нового церковного життя. Ясне сонечко нашої церковної волі викликає в нашій Церкві перші рослини рідного життя, відживляє й підносить нашу рідну мову.

Як гарно Тарас Шевченко з воскресінням Христа сполучає відродження нашої рідної мови, нашого слова: «Воскресну Я, Господь вам скаже, воскресну нині ради них — людей, закованих моїх, убогих, нищих... Возвеличу малих отих рабів німих, а на сторожі коло них поставлю Слово».

Любе братерство! Я хочу вернутись до св. Євангелії, яку ми на службі так урочисто читали, за кожним реченням його в усі дзвони дзвонили, як би для того, щоб слабий голос наш підвищили гучні дзвони й рознесли євангельські слова до вух всього народу. Про що й читалась вчорашня євангелія? Теж про Слово. Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога й Слово було Бог, так починається ця євангелія. Про яке Слово тут говориться, що споконвіку було в Бога і що само є Бог? Словом тут називається Син Божий, Господь наш Ісус Христос.

Тому що Син Божий є найбільш повне і величне виявлення істоти Бога Отця. Як людина свій розум, свою волю, свої почуття виявляє через слово, так Бог Отець з’являє свою істоту через Сина Свого. От через що св. Євангелист Іван називає Сина Божого Словом. Як найбільш повне виявлення всемогутности Божої Слово, цебто Син Божий, є Сотворитель світу, через Нього все сталося, бо, як каже св. Письмо, Бог сотворив світ Словом Своїм. Слово, цебто Син Божий, як найбільше виявлення премудрости Бога Отця дає й життя всьому й світло людям, таке світло, що й в темряві світить і темрява Його не може перемогти.

Нарешті, як найбільш повне виявлення любови Бога Отця Слово, цебто Син Божий, стало чоловіком, оселилось на землі, повне благодаті? й істини. Бо як свідчить св. єв. Іван далі, так Бог полюбив світ, що й Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього не загинув, а мав би вічне життя (Ів. 3, 16). Отже Син Божий, як найбільш повне безмежне виявлення всемогутности, премудрости і любови Божої, називається Словом... Настане час, коли Син Божий стане й найбільшим виявленням правосуддя Божого, коли про кожного з нас, про всі народи світу скаже своє останнє слово. Але зараз, але в ці святі дні воскресіння Христового ми вславляємо Його, як Слово життя світу, для нас Слово благодати і істини.

От через що на перший день Великодня так урочисто читається євангелія про Боже Слово, цебто про Єдинородного Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. От через що й Т. Шевченко з воскресінням Христа сполучив і воскресіння нашого українського народу — людей закованих моїх убогих, нищих і німих. От через що на сторожі коло них він поставить «Слово».

Любі брати і сестри, українці! Коли сам Єдинородний Син Божий як найбільш достойне для себе ім’я приймає «Слово», коли Слово є найбільш величне і повне виявлення життя Божественного, то яке ж велике значення має слово в житті людей, в житті народів. Слово, цебто рідна мова кожного народу, це є життя і світло його, це є найбільш повне й виразне виявлення розуму народнього, його волі, його почуття, його любови до Бога і поміж собою.

Отже й ми, український народ, у ці величні дні воскресіння Божого Слова вшануємо своє слово, свою рідну мову, бо інакше, чи не буде це зневаженням того одвічного Божого Слова, воскресіння якого ми святкуємо, в ці дні, коли ми представляємо воскресшого Христа, як тс Божественне Слово, в якому життя і світло людей, зневаження нами свого рідного слова, чи не буде гасінням світла, загибеллю життя нашого народу. Нехай же на сторожі нашого народу, нашої церкви завжди стоїть наше рідне слово. Тоді, як каже батько Тарас в другому місці: «Німим отверзуться уста, проллється слово, як вода... наші рідні українці посходяться до купи раді та веселі і пустиню опанують веселії села». Одвічному ж Слову Божому, Христу Спасителю, що воскрес з мертвих і тим відродив до життя і світла й наш український народ, й наше рідне слово, нехай буде слава на віки вічні. — Амінь!