Установлення тайни Св. Причастя та її приймання(Страсний Четвер)
Сьогодні, браття, ми згадуємо той величний мент у житті Христа Спасителя і Його учеників, коли Він вперше причастив своїх учеників Пречистого Тіла й Своєї Чесної Крови. Після вечері зі своїми учениками. напередодні своїх страждань, Христос взяв хліб, благословив, розломив, дав своїм ученикам і сказав: «Прийміть, споживайте це є Тіло Моє, що за вас ломається на відпущення гріхів». Потім взяв чашу з вином, благословив, прославив Бога і дав ученикам, кажучи: «Пийте з неї всі, це є Кров Моя нового заповіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів. Це робіть завжди на спомин про Мене».
От через що і ми, православні християни, завжди правимо божественну Літургію, на якій згадуємо те перше Причастя, яке Христос Сам приготував і передав своїм ученикам на вічний спомин про Нього. На жаль в православній церкві встановилась звичка, що миряни рідко коли, раз у рік, приймають Причастя, і коли Христос на Божественній Літургії устами священика проголошує: Прийміть, споживайте, це є Тіло Моє, пийте з неї всі, це є Кров Моя, — ніхто майже з присутніх не бере, не споживає й не п’є, а споживає святе Причастя тільки сам священик, що його приготовляв.
Безумовно, до святого Причастя християнин повинен ставитись з великою увагою, як до таємного акту найтіснішого єднання з Христом і приступати до Причастя зі страхом Божим, вірою і любов’ю, як цього навчає і св. ап. Павло сьогодні (1 Кор. 11, 28). Але й таке відношення до св. Причастя, коли Христос дає його всім, а ніхто його не приймає, теж не свідчить про уважне відношення християн до заповітів Христа. В цій неуважности мирян до св. Причастя багато винне, правда, й духівництво, що старалось держати мирян подальше від Христа, щоб самому здаватись ближчим до Нього.
Католицьке духівництво з тих міркувань, навіть зовсім позбавило мирян св. Чаші і тільки допускає їх до причастя одного Тіла Христового. Великий благовісник чеського народу Іван Гус, 500 літ тому назад, був навіть спалений вогнем за те, що вимагав від католицького духівництва й для мирян св. Крови Христової, у нас у православній церкві Причастя мирянам дається повне, бо духівництво у нас ще не дійшло до такого панування в церковному житті, як у католицькій церкві, але й у нас духівництво тримало мирян під більшим, ніж це потрібно, острахом перед Христовими тайнами, більш говорило народові про гнів Христа, ніж про Його любов і милосердя, хоч саме далеко не завжди про це пам’ятало...
Любе братерство! Наша Українська Православна Церква не має й не хоче мати ніякої різниці в правах духівництва й мирян у справі наближення до Христа й єднання з Ним. Виконання Божих служб в нашій церкві не є привілей, чи право духівництва, а є лише служіння його церкві з її висвяти і доручення. Коли тепер священнослужителі причащаються у вівтарі на Літургії, то звичайно зачиняються царські й бокові двері у вівтарі. Це кажуть для того, що Христос на Тайній вечері передав Причастя тільки апостолам. Але ж апостоли уявляли себе тоді не лише як священослужителі, а як вся Церква взагалі. Тому й закриття дверей вівтаря підчас причастя священослужителів не повинно нами розумітися, як відділення в цей мент священослужителів від мирян. Навпаки цей мент повинен вважатися виявленням найбільшого єднання між ними, бо «всі від одного Хліба причащаємось» (1 Кор. 10, 17).
Отже рівність і братерство навіть в справі найбільш таємній — в причасті св. Тайн ХристоЕих — повинні замінити собою практику попередніх часів, якою миряни віддалялись від єднання з Христом в св. Причасті в порівнянні з духівництвом. Коли тоді говорили, ніби миряни недостойні часто причащатися, то може ще менше були достойні цього більшість і священослужителів, але всетаки що Літургії причащалися.
Браття — причасники сьогодні св. Христових Тайн! Підемо ж в єдности і любови до св. Причастя в цей день, коли Христос вперше причастив своїх апостолів. Куди ж Христос повів апостолів після цього причастя? Повів їх на свої страждання й смерть, щоб потім настав час і для їхніх страждань і смерти. Повів їх на воскресіння й нове життя, яке покриває собою всі страждання, перемагає саму смерть.
Нехай же через причастя св. Тайн і нам милосердний Господь полегшує життя і страждання на цім світі, нехай через це Причастя й в нашу душу влиє надію на воскресіння і вічне життя на тім світі. Причастившись св. Тайн підемо й ми сьогодні за Христом на спомин Його страждань і смерти, а потім і Його преславного на третій день воскресіння. — Амінь!
|