Мати Божа, як перша учасниця в стражданнях Сина Свого і кожного побожного народу(Похвала Богородиці)
Ми, любі браття і сестри, в перші чотири тижні посту по п’ятницях урочисто на службах Божих «Пасіях» пригадували страждання Христа Спасителя, бо від Його страждань залежало і Його прославлення. Йдучи на страждання Він говорив: «Нині прославився Син Чоловічеський і Бог прославився в Ньому. А коли Бог прославився в Ньому то Бог і прославить Його у Собі і скоро прославить Його» (Ів. 13, 31–32). Отже на протязі Великого посту ми до цього прославлення Христа готовимось, цього прославлення чекаємо, а тому й спасаючі страждання Його згадуємо.
Але, коли Христос страждав, то з Ним страждав і весь світ і всі люди, щоб разом з ним і прославитись. Коли з Ним страждаємо, то з Ним і прославимось, каже ап. Павло (2 Тим. 2, 12). Хто ж найбільше має право на це прославлення з Христом? Безумовно той, хто найбільше з Ним страждав. А хто ж найбільше страждав з Христом Спасителем, як не Його Пречиста Мати? Це ж вона, як мати, найбільш переживала ті тяжкі страждання, якими мучився і її Божественний Син. Це ж їй меч пройшов в серце, як предсказував їй старець Семен, передбачаючи страждання її Сина. Коли ж вона найбільше терпіла муки з Христом, то їй належить честь найбільшого прославлення з Ним.
От через що ми сьогодні, на п’ятім тижні посту, прославляємо Пречисту Діву Марію, прикрашуємо квітами її святий образ, складаємо їй хвальну молитву, багато разів повторюючи: Радуйся, Мати Божа, Діво пренепорочна! Але Пречиста Діва Марія не тільки є Мати Христова. Ми віримо, що вона є Матір всього роду християнського. Як страждала Вона стражданнями Христа, Сина свого, так віримо ми, страждає Вона і стражданнями кожної душі християнської, кожної святої церкви, кожного побожного народу.
Ми віримо, що й на страждання нашого рідного народу, нашої святої Церкви, Пречиста Діва Марія прихилялась і тепер прихиляється, як мати, разом з нами страждає, щоб полегшити нам страждання з Христом. А як тяжко страждає Пречиста Божа Мати в сучасні навіть часи, навіть серед нашого народу. Ви знаєте безумовно, що й серед нашого побожного народу знайшлись безбожники, що викидають образи з хат. Яким образам тут найбільш достається глуму? Безумовно образам Божої Матері. Ви знаєте, як тепер і наші безвірники зневажають все святе, як навіть забруднюють все святе своєю безсоромною лайкою. На кого ж більше й тут вони виливають глуму та бруду, як на Божу Матір?
Отже ми, християни, ми побожні діти свого народу, вірні своєї церкви, повинні в ці часи виявити тим більшу пошану і любов до Божої Матері, тим більше щире вславлення її, щоб і Вона, наша Мати, полегшила нам прославлення Христа в життю і молитві і прославлення з Христом нашого народу, нашої Церкви. Нехай безвірники з своїх темних душ виливають всякий бруд та глузування на нашу Пречисту Матір, до чистого ніщо нечисте не пристане і його не забруднить, — а ми вірні і щирі діти Її з тим більшим піднесенням душ і сердець будемо співати Їй: Радуйся, Мати Божа, Діво Пренепорочна. Амінь!
|