Хрест Христовий — зброя віри і єднання(На 2-гу Пасію)
Браття! Ми вислухали сумну повість єв. Марка про страждання Христа Спасителя, про те, як знущались над Ним люди, били, катували Його, як розп’яли Його на хресті, як в тяжких муках Він скінчив своє життя на землі. І сама відправа, що на ній ми чули цю св. Євангелію зветься «Пасія», цебто відправа на спомин страждань Христових.
Любі брати і сестри! В ті жорстокі часи, коли страждав і помер Христос, в часи римського всесвітнього панування, смертна кара, і зокрема для людей низького стану кара через розп’яття на хресті, була звичайним явищем. Коли римляни війною взяли Єрусалим, то, пишуть, стільки євреїв розпинали, що не вистачало дерева на хрести. Та й так майже щоденно кілька нещасних повинно було помірати в муках на хресті і навіть разом із Христом Спасителем розп’яли на хрестах двох злочинців. Ще Спасителеві римський урядовець зробив маленьке змилування, хоч після смерти дозволив зняти Його з хреста і поховати в гробі. А звичайно розп’ятих бідолах так з хрестами й закопували на місці розп’яття або вони висіли на хрестах поки птиці та звірина їх не поїдали. Хрест це була справді найжахливіша ознака людського панування дохристиянських часів.
Але от чому ж це з цих незлічено багатьох нещасних, що кінчали своє життя в муках на хресті, про яких давно вже й жадного спогаду нема, тільки хрест Христовий сяє на весь світ уже не полум’ям жахливої людської жорстокости, а сяйвом безмежної Божої любови й самовідречення, тільки розп’ятий Христос завжди в пам’яті людській і викликає до Себе і нашу і всесвітню увагу, співчуття? Може через те, що Христос був безвинно розп’ятий? Але ж в ті часи, коли на хрестах помірали мільйони людей, хиба мало було розп’ятих без усякої вини або й по наклепах та ворожнечі людській? Отже причина того, чому саме Христові страждання на хресті виділились у всесвітнє вічне явище, що вони завжди стоять перед нами, як подія, яку кожен з нас переживає в своїй душі, з якою кожен з нас з’єднується, лежить в зовсім іншій площі.
Хрест Христовий є символ всесвітнього єднання людей, є непереможна зброя всесвітного замирення. Хрест Христовий об’єднує собою всіх людей з початку людства, від Адама, що були до Христа й тих, що були й будуть після Христа аж до кінця світу. В стражданнях Христа якби всі ми страждаємо, все людство страждає, в стражданнях Христа є частинка страждання й кожного з нас. От це єднання всього людства в стражданнях Христових, те іменно, що розп’ятий Христос є символом єднання людей — це святе почуття, ця віра й робить хрест Христовий таким близьким, таким вічно живим для людей. «Коли буду піднесений від землі, то всіх пригорну», сказав Христос (Ів. 12, 32).
Але для чого Христос вжив такий жахливий спосіб єднання всіх людей з Собою — страждання на хресті? Страждання, браття, найтісніше, найнерозривніше з’єднують людей. Єднання в розвагах, веселощах дуже непевне: трапляться страждання, біди, і це єднання, як дим розвівається й зникає, а єднання в стражданнях уже й радости не розбивають. Хто зазнав неволі, сидів у в’язниці, засланні, той добре розуміє, що ті, з ким він поділяв неволю, назавжди близькі йому і ніколи він їх не забуде, хочби ніколи їх і не бачив потім. Страждання — от головний мотив людського життя на землі, і лише єднання в стражданнях полегшує їх і перемагає. От через що і хрест Христовий є найбільша утіха і непереможна зброя в стражданнях.
Є ще одна жахлива сила, що найбільше з’єднує людей, це смерть: тут уже і багаті й убогі, і царі й старці, і люди різної віри і нації — всі вкупі. Жахливий вигляд цього єднання ми бачимо на кладовищі. Але хиба може бути що більш жахливе, як це єднання смерти? Спасатись від цього єднання є головне завдання життя. Спасатись від цього єднання смерти, навіть знаючи про неминучу нашу смерть, прагнути до перемоги над смертю — от до чого прагне наша природа. Хрест Христовий це і є саме той символ, що єднає нас не єднанням смерти, а єднанням вічного життя, і не тільки нас живих, а ї всіх мертвих, бо, як каже ап. Павло, як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживають (1 Кор. 15, 22). Це єднання всіх людей в житті вічному Христос здобуває своєю перемогою над смертю, своїм преславним воскресінням, як початок воскресіння всіх померших (1 Кор. 15, 20). Отже хрест Христовий є символом всесвітньої перемоги над смертю, є ознакою воскресіння і вічного життя.
Але є темна могутня сила, яка роз’єднує всяке добре єднання людей, перешкоджає горнутися до Христа розп’ятого, віддаляє від єднання з Богом, це є сила гріха, сила діявольська в житті людей. Але хрест Христовий є символ спасіння людей і від гріха, символ очищення, прощення гріхів. Христос, як свідчить Іван Хреститель, є Агнець Божий, що взяв на себе гріхи світу всього (Ів. 1, 29). Саме за гріхи світу Христос і віддав Себе на хресні муки і смерть. Всі гріхи світу Він із Собою розп’яв на хресті, щоб помирити нас з Богом, убити на хресті причину ворогування, як каже ап. Павло (Єф. 2, 16), а Своєю Кров’ю змив з нашої душі гріховний бруд, відкрив нам двері раю. Страждання Христові є наше викуплення і спасіння... Нарешті хрест Христовий є символом безмежної любови Божої до людей. Саме з цієї любови Христос, Син Божий став чоловіком, принизив себе до смерти на хресті. Так Бог полюбив світ, що й Сина свого Єдинородного дав, аби кожен, хто вірує в Нього мав життя вічне (Ів. 3, 16).
Отже, браття, в стражданнях Христових, в Його хресті зосереджуються всі найголовніші принципи християнської віри. Хрест це є суть християнства. Про це свідчить і сама назва «християн», що ми носимо і хресне знамення, що ми на собі кладемо і те, що хрестами ми відзначаємо і наші церкви, і наші шляхи і могили небіжчиків і все сполучене з християнством. З другого боку боротьба проти християнства є перш за все боротьба проти хреста. Хрест є прапор, зброя Христової віри, він же викликає найбільшу ворожість противників християнства.
Браття! В наші часи йде запекла боротьба проти Христової віри і вона зосереджується теж навкруги хреста. Може ви чули про Калинівського хреста, що стояв при дорозі біля Калинівки. Його було прострілено і з нього, кажуть, потекла кров. І от тисячі людей з процесіями йшли на це місце, хоч хреста було знищено. Що заставляло християн збиратися на цьому місці з великим освітленням, із всенародніми молитвами? Не стільки те, що народ визнавав за чудо, скільки виявлення протесту проти образи нашої віри, думка, що саме тут коло хреста мусить зосереджуватись і захист віри.
Може ви чули ще про т. зв. Йосафатову долину на Поділлі. На неї з усіх боків народ зносив хрести, кажуть, зніс і поставив там до десяти тисяч хрестів, цілий ліс хрестів. Для чого? Це, казали, є засіб боротьби проти знущання над вірою, проти небезпеки вірі. Проїжджаючи по селах я сам бачив, як люди обставляють села хрестами, збираються коло хрестів. Одним словом всі почувають, що саме тут коло хреста головна формація нашої віри, що хрест є найпевніша зброя боротьби за віру.
Але, браття, і найкріпша фортеця, і найсильніша зброя втрачає свою силу, коли військо роз’єднане, розпорошене, не має в собі сили, натхнення. От це почувалось і в масових рухах нашого народу з хрестами; люди, як той пісок, що вітер ним гонить, сходились і розходились в безпорадности, самі мало розуміючи для чого. Одні йшли під гаслом української церкви, але більшість проти неї, під гаслом слов’янщини, тих вели якісь темні особи, тих якісь черниці, і все, як той вихор крутилось і розвіялось.
Браття! Хрест, страждання Христові є прапор єднання, і всі, хто йде за цим прапором повинні бути міцно спаяні, об’єднані одною думкою — непохитно стояти за Христа розп’ятого. От чому ап. Павло писав до Коринтян: «Я хотів би, щоб ви нічого більше не знали, а тільки Христа і то Його розп’ятого» (1 Кор. 2). Для українського народу проводирем такого єднання безумовно мусить бути Українська Автокефальна Православна Церква. Хрест є ознакою безмежної любови Божої і всепрощення. З такими почуттями любови і прощення повинні єднатись коло хреста і християни, щоб від нього здобути непереможну силу в боротьбі за віру Христову.
Хрест, страждання Христові є символом самовідречення, терпіння до кінця, перемоги над усіма пригодами життя й над самою смертю, досягнення царства небесного. Отже під прапором хреста мусять бути відкинені низькі, земні міркування, а замість них в душі кожного повинні голосно залунати слова Христові: «Хто хоче йти за мною, нехай відречеться себе і візьше хрест свій та йде за Мною» (Мат. 16, 24). Хрест, цей зовнішній прапор Христової віри тоді лиш буде мати силу Христову, коли він тісно буде сполучений і наукою Христовою і життям гідним християнина.
Нехай же хрест Христовий, нехай же розп’ятий на ньому Христос буде завжди не тільки перед нашими очима, а і в нашім серці, в нашій душі; нехай він буде найкращою зброєю не війни, не перемоги над другими, а боротьби з самим собою, перемоги над власними гріхами і закликом усіх нас до єднання і братерства. Амінь!
|