Зрадник Христа — Юда, зрадництво рідному народові(На 2-гу Пасію)
Ми тільки що прослухали, любі брати і сестри, повість про страждання і смерть Христа Спасителя, як їх описує св. єванг. Марко. З чого ж, з якого менту починаються ці тяжкі страждання? От з якого, як каже св. Марко: «І пішов Юда Іскаріот, один з дванадцяти до первосвящеників, щоб видати їм Христа; вони ж почувши це обіцяли дати йому срібняків, і він шукав підходящого менту, коли б можна було Його видати» (Мар. 14, 10-11).
Для чого ж первосвященикам потрібний був такий зрадник? А для того, по перше, щоб показати Христа воїнам, бо не самі первосвященики мали взяти Христа в ночі, — вони боялись, а послали воїнів. Вони ж не знали Христа, треба було, щоб Його якимсь знаком хто показав. Крім того дуже важно було в такий мент взяти Ісуса, коли він один, без народа. А цей мент трудно було дослідити, тому, що Христа завжди оточувало багато народу, який не видав би Христа. От через що первосвященикам потрібний був такий чоловік, який би знав той мент, коли Христос буде один і який би в цей мент привів воїнів і показав їм Христа. Це і зробив зрадник Юда Іскаріот — один з найближчих учеників Христових: за 30 срібняків дослідив мент, коли Христос сам молився в саду Гетсиманському, привів до Нього в цей мент воїнів і сказав їм: «Кого я поцілую, того ви й беріть і ведіть обережно». І підійшовши до Христа сказав Йому: «Здоров будь, Учителю!», і поцілував Його. Христа тоді взяли і повели на тяжкі муки...
Браття! В історії сумних страждань Христових найбільш сумним є цей зрадливий вчинок Юди. Юда Іскаріот був одним з найближчих учеників Христа, — з початку з Ним ходив, разом з другими учениками Христос навчав його, хотів і його зробити великим благовісником своєї науки. Подумаймо тільки, що коли Спаситель казав до своїх учеників: «Ви є світло для світу», — Він бачив перед собою і Юду; коли казав їм: «Ви друзі мої», — Він називав так і Юду. І от це «світло», цей «приятель» за 30 срібняків продає свого Учителя. І як продає?! Поцілунком вказує Його воїнам...
Христа після цього поцілунку взяли на муки, били Його, катували, розпинали, цвяхами руки прибивали, списом бік пройняли, але мабуть ні одна з цих ран так не дошкулила Христу Спасителю, як цей поцілунок Юди. Коли били, катували, розпинали Христа, Він мовчав, а коли Юда поцілував Його, Він з великим жалем сказав: «Юдо, то це ти поцілунком продаєш Сина Чоловічеського?» Надзвичайно тяжкі тілесні страждання перетерпів Христос, але ще тяжчі були Його страждання моральні, що одним з Його мучителів є Його близький ученик. Що ж заробив цей ученик за своє зрадництво Христу? Не на користь йому пішли і ті 30 срібняків, за які він продав Христа. Він прийшов до первосвящеників, кинув їм ці срібняки, а сам пішов та й повісився. І справдилось над ним слово Христа: «Горе тому, через кого Син Чоловічий продається; лучше було б, коли б він і не родився на світ»...
Любі брати і сестри! Яке це сумне, яке тяжке явище не тільки в історії страждань Христа Спасителя, а і в житті всіх людей, всіх народів оці зрадники Юди, оці юдині поцілунки. Здається ніщо стільки лиха, стільки біди не зробило людям, як зрадництво, як продаж брата свого. Буває, здається, і певна людина, і приятель в очі, і навіть поважний, а іде до ворогів і каже: «Що ви мені дасте, то я вам продам його?» І за різні принади світу цього іде безсоромна торгівля найкращими почуттями, найвищими прагненнями людства.
А скільки мучилась, скільки страждала, сльозами і кров’ю обливалась наша матір Україна од цього зрадництва її лукавих дітей. На словах, як каже Т. Шевченко, її любили, за нею падькували, а на ділі з неї сердешної кров, як воду точили. І не стільки страшні були для України в минулому її вороги, її кати-мучителі, скільки ті продажні душі самих же українців, які йшли до ворогів і казали: «Що мені дасте, то я продам вам її». Старші — за якінебудь чини, ордени, за князівство та дворянство, за ліси, та лани, а менші — за срібняки, або просто за панську ласку продавали свою матір, та ще й помагали ворогам її нівечити, над нею знущатися...
В сучасні тяжкі часи оце зрадництво, оце юдине предательство, здається, поширилось так, як ніколи раніше. Коли перше на це зрадництво йшли люди з вищих клясів, з панства та духівництва, то тепер це зрадництво, як та темна пошесть, заразило собою й народ. Тепер один одному не вірить, один на одного ножа точить. Страшно навіть слово сказати, бо як тим вихром його підхоплять, закрутять ним з різним сміттям і понесуть на продаж. І як отроює все це зрадництво життя людности! Якими робить воно сучасні часи тяжкими, що і без того надзвичайно важкі!
Браття! Зрадництво Юди, з якого почались страждання Христа, повинно застерегти нас християн від цього Юдиного окаянства, як називається воно в церковних піснях. В ім’я страждань Христових, в ім’я Його божественних заповітів, в ім’я любови і братерства ми повинні, як від чуми, як від смерти берегтися від усякої неправди, зрадництва, продажности. Бо що за користь, каже Христос, коли ти весь світ підоб’єш під себе, а душу свою занапастиш, а нічим більше не можна занапастити душу свою, як іменно зрадництвом. От через що й про Юду, цього зрадника, сказав Христос: Лучше б йому було, коли б він і не народився на світ.
Нехай же сьогоднішні спогади, спогади страждань Христа і ганебної в них ролі зрадника Юди послужать ї для всіх нас наукою, щоб ми з усіх гріхів найбільш жахались зрадництва, продажі свого брата, продажі своєї матері України, свого рідного народу за принади світу цього.
Наша свята Українська Церква є найкраща учителька нашого народу, вона навчає його Христової правди і любови, виховує його в щирому братерстві, а не в продажному зрадництві. Але й в нашій Церкві, навіть між її священиками з’являються зрадники, які не тільки зрікаються священства, а зраджують і самому Христу за сучасні срібняки, і навіть пишуть в часописах заяви про свій відхід від церкви і віри. Сумне це явище, але нехай і воно не дивує нас. У Христа було дванадцять учеників і то один між ними знайшовся Юда-зрадник. Сумно, але не дивно, що між сотнями наших священиків знаходиться не один Юда.
Але, коли це так є, ми, браття, тим більше будемо пильнувати чесноти нашої Церкви, вірности її заповітам, любови до Христа за нас розп’ятого.
Нехай не буде між нами зрадників Христа і нашої святої Церкви, нехай не буде між нами зрадників нашої Матері України і нашого побожного народу! О, юдине окаянство! Від нього ж збережи, Боже, душі наші! Амінь!
|