Син Божий, що став Чоловіком, і чоловік, що уявить себе Богом(І-ша Пасія)
Браття! Ми зараз вислухали повість про страждання Христа. За що ж ці страждання? За що такі муки? За що тяжка смерть на хресті? За що запекла ворожість, знущання, катування та всякі ознаки зневаги? Євреї нераз уже брались за каміння, щоб побити Христа. Христос раз запитав їх: Багато добрих діл я зробив, виявив перед вами від Отця Мого. За яке з тих діл ви хочете побити Мене камінням? На це євреї відповіли Йому: Не за добре діло ми тебе хочемо побити камінням, а за хулу, за те, що Ти чоловік, а робиш себе Богом.
Цікаво, як на це їм відповів Христос? Він промовив: Чи ж не написано в законі вашому: Я сказав: ви боги. Коли ж тих, до кого було слово Боже, Він назвав богами (а писання не може бути неправдивим), то як же Тому, Кого Отець послав на світ, ви кажете: Хулу говориш, коли Я сказав, що Я Син Божий? (Ів. 10, 31-36). Отже за те, що Христос називав себе Сином Божим, євреї і повели Його на страждання і смерть. І під час суду над Христом, коли вже ніякої вини за ним не виявилось, і ніяких свідків, які щось недоброго посвідчили б на Нього, не знайшлось, первосвященик встав й урочисто звернувся до Христа з таким запитом: «Заклинаю Тебе Богом живим, скажи нам, чи Ти є Христос, Син Божий?» Христос що нічого не відказував на всі свідчення про Ньою, також урочисто відповів: «Так, ти сказав. Але я кажу вам: незабаром побачите Сина Чоловічеського, що сидить праворуч Бога і йде на хмарах небесних».
Тоді первосвященик на ознаку великого обурення розірвав одежу і сказав: «На що нам ще свідки? Ви самі чули Його хулу, що Він назвав себе Сином Божим. Як вам здається? Вони всі тоді сказали: Він повинен смерти». І почали на Нього плювати, над Ним знущатись, бити Його по щоках, потім до Пилата повели, й на хрест підняли... От тяжкий глум! Коли б Христос на суді книжників сказав, що Він є такий же чоловік, такий же равин, як і вони, Його може б з пошаною відпустили. А коли Він сказав, що Він є Син Божий, на Нього зараз стали плювати, над Ним знущатися. Як чоловік Він заслужив би у книжників навіть поважного життя, а як Син Божий заслужив глуму, знущання та присуду до смерти... Чому ж це так? Чому не могли терпіти книжники, що завжди мали на язиці ім’я Боже, чому не могли вони терпіти серед себе Бога, Сина Божого? Відповідь єдина: Тому, що вони самі себе вважали за богів.
Браття! В житті Христа на землі, в Його стражданнях, смерти і воскресінні розв’язувалось найбільше, найголовніше питання людности — питання про Бога, про те, хто Бог. Христос докорив євреїв одним дійсно видатним місцем з пс. 81, де говориться: «Бог став серед богів і сказав: доки вам судити не по правді, робити неправду, зневажати бідного та сироту, хитати всі основи землі? Хоч Я сказав: ви боги і сини божі, але ви, як усі люди помрете, і як кожний, що величає себе, впадете». І от зневірившись в правді і могутности цих людських богів псальмопівець звертається до істинного Бога і благає: Воскресни Боже, суди землю, бо Ти наслідуєш усі народи.
Кого тут Бог називає богами? Очевидно людей, які себе вважали на висоті божественній. Богами себе вважали ті величні на землі, про яких і прор. Ісаія так говорив: «Ти сказав в умі своїм: На небо високо зійду, вище зір небесних поставлю престіл свій, засяду на висоті між богами, буду подібний до Найвищого. Але от ти в пекло впадеш, і всі, що побачать тебе, здивуються і скажуть: Чи це той, що хитав землею, потрясав царствами, увесь світ в нівець обернув, а тепер зник і могили його нема, під тебе стеляться черви, черви й покривають тебе» (Іс. 14, 10-17).
Чому єврейські книжники не хотіли визнати Христа Сином Божим? А тому, що вони самі себе вважали праведниками, були горді, самолюбці, величні — вони теж вважали себе богами, синами Божими і слова псальми: Я сказав — ви боги і сини Божі, — вони відносили до себе. І Христос — Син Божий теж вів людей до звершенства Божого, робив вірних синами Божими. В чому ж тут різниця? А різниця і повна протилежність у тому, який шлях бере людина, щоб стати богом, сином Божим і який дійсно шлях Божий для підвищення людини до небес.
Є розуміння про Бога чоловічеське і є розуміння Божественне. Яке чоловічеське розуміння про досягнення гідности божественної? Це той чоловічеський розум, який викликає в людині пиху, гордість, жорстокість, велику самопевність. Всіма засобами, всіма неправдами людина хоче поставити себе на місце Бога. Це те розуміння, яке так яскраво відзначив пророк: На небо зійду, каже в свому розумі людина, вище зір небесних поставлю престол свій, потрясу світом, захитаю царствами і так стану подібний до Бога. Це розуміння чоловічеське про свою божественну величність.
А яке розуміння божественне? На це відповідає нам св. ап. Павло. Він каже: «У вас такі повинні бути думки про божественне достоїнство, як і в Ісуса Христа. Він, по природі Бог, не вважав за хижацтво бути рівним з Богом, але Сам себе принизив, прийняв на себе природу людську, став рабом, останнім серед людей, був тихий, покірливий навіть до смерти і смерти хресної» (Фил. 2, 6-8). Отже люди, коли мріють стати богами, вони хотять, так би мовити, вискочити зі своєї людської природи, хотять стати поверхлюдьми, як говорив один їхній философ (Ніцше) і це підвищення своє над людиною здобувають в спосіб жорстокости, безжалісности (як радить той же філософ), топтання під себе всього, щоб стати самому вищим, щоб до неба піднести престіл свій...
Браття! Кажуть ніби в деяких поганських народів визнають й жорстоких богів, що вимагають, щоб їм приносити в жертву людей. Але безумовно найбільш жорстоким богом є той чоловік, який дійсно пнеться до неба і там хоче поставити престіл свій, зробитись богом. Яку гекатомбу людських жертв кладуть на жертівник своєї «божественносте» люди, це вже ми бачили в останні дні, але це ще лише початок туги. Христос. Син Божий, істинний Бог рівний з Отцем навпаки Сам себе робить і називає Сином чоловічеським.
Для чого? Чого хоче Він цим досягнути? До цього веде Його безмежна любов до людей, жалість за їх сумне життя, бажання підвести їх до неба, зробити Синами Божими через безмежне милосердя до людей, через приниження себе для людей, через віддання свого життя для спасіння світу. Отже, коли з чоловіка вийшов би найбільш жорстокий бог, то Син Божий, ставши чоловіком, з усіх людей був найбільш тихий і смиренний. Христос і всіх закликає: Подивіться на Мене, як Я тихий і смиренний серцем, такими будьте й ви, то й знайдете спокій душам вашим, знайдете шлях до божественного звершенства. Отже Бог в божественнім Христовім уявленні це є безмежна любов до людей і всього світу, відданість себе за життя світу, віддання душі своєї за друзів своїх.
А який Бог в чоловічому розумінні? Кажуть жорстокий бог поган вимагає собі в жертву людей. А чоловікові, що себе уявить богом, цього вже мало, він вимагає собі в жертву самого Бога. Єврейські книжники, що уявили себе богами, принесли в жертву собі дійсного Бога — Христа Спасителя. Коли чоловік стане богом, там уже Бог не тільки зайвий для нього, але й найперший ворог...
Але як би високо не скакали люди, як би не вдавали з себе богів, та ба! Розуму, пихи в душі багато, а сила нікчемна — всі боги людські стукнуться в туж непереможну стіну, про яку сказав Господь: Хоч ви і боги, але всі ви помрете і які б високі не були — впадете. Прийде час і черви стануть і постелею й покривалом навіть найвищого з богів людських. А принижений, опльований, зганьблений, розп’ятий Син Божий своєю смертю досяг такої слави, що, як каже ап. Павло, Бог Його високо підніс і дав Йому ім’я більше від усякого імени і в Ім’я Ісусове мусить вклонитись все на небі, й на землі й під землею. Величність богів людських кінчається червами та вічною загибіллю, а приниження і смерть Христа, Сина Божого, кінчилась Його преславним воскресінням.
Браття! Питання про те, хто Бог, вирішається і зараз, і набуло ще більшої остроти, ніж коли. І тепер ті люди, що хотять стати богами присудили до смерти не тільки Христа, Сина Божого, а й Бога Отця і Св. Духа. І тепер вам кажуть: не треба вам Бога, ми вам все зробимо. Раю хочеться? Зробимо земний рай; дощу треба — дамо! Утіх всяких дамо скільки хочете, тільки нас величайте, до нас, як до богів, звертайтеся, а Христа, а Бога забудьте...
Але, браття, і на тих, що зараз розпинають Бога, тяжить теж предковічне слово: Хоч ви і боги, а помрете, як усі люди. Настане час і черви стануть вашою постілю й покривалом. Наш Бог — от Він! Муки терпить, ганьбу і страждання, на хресті помирає. Але світлом і славою воскресіння Він усе перемагає. Будем же з Ним страждати, щоб з Ним і воскреснути. Амінь!
|