Страждання Христові і Хрест Його мають вічно життєве значення(І-ша Пасія)
Любі брати і сестри! В св. Великий піст свята наша церква найбільш часто нагадує нам про спасенні страждання Христові. По старовинному українському звичаю в перші чотири п’ятниці Великого посту відправляються перед Вечірнею урочисті служби — пасії, на спомин страждань Христових, на яких читається св. Євангелію про страждання Христові і співаються страсні пісні. От і сьогодні ми відправили першу Пасію, на якій прослухали св. Євангелію про Христові страждання, як їх описує перший євангелист — св. Матей.
Браття! Дві безмежно великі події є в житті Христа Спасителя, які єднають Христа з кожною душею християнською, з кожним народом, з усім світом, які власне перетворили і перетворюють весь світ. Це спасенні страждання Христа і Його преславне воскресіння. Страждання Христа єднають нас з Христом в цьому земному життю, преславне воскресіння Його дає нам надію на єднання з ним у віці майбутньому. Хоч життя земне тимчасове, коротке, як мент, а життя майбутнє — вічне, нескінчене, як світ, але єднання наше з Христом в цьому житті таке ж має безмежне значення, як і єднання з Ним в житті вічному, бо коли з’єднаємось з Ним в цьому земному житті, то не будемо мати надії на з’єднання з Ним і в житті вічному.
От через що св. церква так часто нагадує нам про страждання Христа. От через що ці страждання завжди стоять, як живі перед нами. От ми тільки що прослухали повість св. Матея про страждання Христові і як живо вони відбились в нашім уявленні. Якби на свої очі ми бачили цей хрест, ці тяжкі муки, як знущались над Христом, як прибивали Його до хреста, як мучився Він на хресті, як кінчався Він, як віддав Він дух... Ми якби самі стали свідками цього всього, разом з учениками Христовими, з Його Пречистою Матір’ю, з другими жінками, поділяємо їх тяжке горе, їх гіркі сльози... Чого це так?
Чого страждання Христові ніколи не втрачають і не втратять для нас і для всього світу свого життєвого значення? Може через те, що Христос в таких тяжких муках скінчив своє життя? Але яка безліч людей теж перед смертю терпіла такі тяжкі муки і знущання, на які тільки здатна жорстокість людська, але страждання всіх їх далекі вже від нас, покриті вже, як кажуть, мрякою забуття, а страждання Христові ніякий час від життя людей не віддаляє, ніяка мряка не покриває, вони завжди перед очима всього світу.
Може через те страждання Христа так нас захоплює, що Він постраждав зовсім невинно, що навпаки Він усім тільки добро робив, а Йому так віддячили люди? Але хиба ж не знаємо ми безлічі мучеників і інших цілком невинних людей, що без усякої вини прийняли тяжкі страждання і жорстоку смерть? Хиба навіть на наших очах в останні часи не сталися численні випадки неповинної наглої смерти? Але всі ці сумні випадки час якось заглажує, заспокоює, як ті хвилі на воді. Тільки невинні страждання і смерть Христа є та подія, від якої світ ніколи не заспокоїться, завжди буде хвилюватись ними і в цьому хвилюванні — життя світу.
Через що ж це так? А через те, що страждання і смерть кожного чоловіка є подія Його власного життя, а Христос Спаситель постраждав за весь світ, за життя світу. Правда, багато й найкращих людей постраждали і замучені за правду, життя своє поклали за життя свого народу, потерпіли муки за Христа, про таких людей народи хоронять вдячний спомин, називають їх героями, борцями за правду, але всі ці величні діла людського героїзму, як ріки з безмежним морем, зливаються з стражданнями Христа. Тут в цих стражданнях і найкращий початок всякого людського героїзму і найвищий його кінець. Хрест Христовий це є той всесвітний прапор, який єдиний вказує певний шлях до перемоги — шлях до перемоги правди над неправдою, світла над темрявою, шлях до перемоги над смертю, до преславного воскресіння...
Любі брати і сестри! Ніщо так не полегшує життя людей, страждань їх, як страждання і смерть Христа Спасителя. Ой, коли б же люди тільки зрозуміли, що після життя, страждань і смерти Спасителя кожний повинен й жити, в Христі Ісусі і страждати, і помирати в Христі Ісусі. От коли б люди це зрозуміли давно б уже зникли зі сторінок історії життя людського ті заколоти, ті страшні пригоди, ті тяжкі війни, які ще й досі так бентежать людське життя. Чому ще й досі війни між народами, часто навіть між народами християнськими? Тому, що ці християнські народи ще не пройнялись розумінням Христового життя, Христових страждань, ще хотять творити життя людське поза межами життя Христового і самий хрест Христовий — прапор перемоги над смертю, темрявою, неправдою — вживають для захисту неправди, для перемоги темряви і смерти.
Чому така сумна ворожнеча між ріжними клясами людства, між пануючими та підлеглими? Тому, що ці кляси, як пануючі, так і підлеглі не пройнялись ще розумінням Христового життя й Його страждань за братерство, за рівність, за визволення всіх... Хто ж повинен найбільш нагадувати людям і всім народам про Христа, про Його страждання і смерть для полегшення життя всього світу? Безумовно, це перший обов’язок Христової церкви. Це вона повинна бути Христовим світлом в темряві людського життя. Це вона повинна підносити хрест Христовий, як прапор, коло якого повинні єднатися люди і всі народи не для боротьби, не для ворожнечі, не для взаємного знущання та глуму та панування — все це Христос пригвоздив на свому хресті — а для любови, братерства, взаємної допомоги і полегшення життя.
Але до останніх часів, на великий жаль, навіть і церква Христова не завжди високо тримала прапор хреста Христового, не завжди ясно освітлювала ним шляхи свого власного життя. От і зараз, за що йде така вперта боротьба слов’янського духовенства з нашою українською Церквою? За своє панування над нашим народом бореться з хрестом в руках слов’янське духовенство. За що так вперто бореться московська церква з нашою? За своє панування над нашою церквою. От недавно появилась т. зв. «жива-обновленська церква» і виповіла велику боротьбу і слов’янській старій і нашій рідній церкві. За що вона бореться? За який прапор? Чи за хрест Христовий? Чи за торжество хреста Христового на землі, чи за заміну цього прапора іншим, щоб принизити хрест Христовий (1 Кор. 1, 17), а замість нього піднести прапор земної премудрости... Коли і в церкві йде боротьба за торжество Христового світла над блиманням зірок людської неправди, то що дивного, що світло хреста Христового ще мало проймає товщу життя людського?...
Любі брати і сестри! Наша св. Українська церква поставила своїм завданням високо піднести хрест Христовий, як найвище світло, щоб воно освітлювало всі темні кутки, всі галузі життя нашого народу. Життя нашого народу завжди було тяжке і зараз є таке. Чим же полегшити його? Де взяти сили для перемоги в боротьбі за своє визволення? Тільки в єднанні з Христом в Його тяжких стражданнях в цьому земному житті, в Його смерті на хресті за визволення всіх народів. От через що і сьогодні так урочисто пригадуємо ми страждання і смерть Христа Спасителя, що ними спас Він нас від руки ворожої. А Христу Спасителю, що життя своє поклав за життя світу від щирого серця виголосимо: Слава стражданням Твоїм, Господи, слава Тобі! Амінь!
|