Духовні настрої Великого Посту. Літургія раніш освячених Дарів. — поминання св. Федора Тирона(В першу П’ятницю Великого посту)
Ми, браття, вже прожили перші дні Великого посту і дякувати Богові провели їх в побожности, спокою серця й доброму душевному настрою. Який же повинен бути душевний настрій у нас в святі дні Великого посту? Свята церква наша хоче бачити в нас в ці дні настрій суму, жалю, настрій щирого каяття за свої гріхи. Нічого радісного, нічого урочистого в ці дні церква не приписує. Богослуження відбуваються щоденні і в самий неурочистий спосіб: по ранках правляться Часи і Вечірня, по вечерах Повечір’я і Утреня. На всіх цих відправах майже все читається, співів мало чути. Часто читається молитва покаяння св. Єфрема Сиріянина з поклонами і благанням до Господа і Владики життя нашого, щоб не дав Він панувати над нами духові лінощів, одчаю, пустомовства та владолюбства, а щоб дав нам духа чесноти, покірливости, терпіння та любови, а найбільш про те, щоб дав нам Господь бачити наші гріхи і не осуджувати брата нашого.
Співи у піст на богослуженнях бувають сумні, жалісні, щоб нахилити душу до суму духовного. По вечерах на Повечер’ї в перші 4 дні читається і співається сумний покаянний канон св. Андрія Критського, на якому весь час звертаємось ми до душі своєї з закликом до каяття, сліз, жалости за гріхи з багатьма прикладами з Св. Письма осудження запеклих грішників й помилування тих, що каються та з постійним благанням до Бога: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Всі ці сумні покаянні настрої церква утворює в нашій душі, щоб якнайкраще підготувати нас до Тайни Сповіді і Причастя св. Тайн.
Але навіть Служба Божа (Літургія) повна з освяченням св. Тайн на протязі Великого посту правиться лише по суботах і неділях, а по будніх днях церква утримується й від відправи повної Літургії з освяченням Дарів, бо освячення св. Дарів уважається радісною, урочистою частиною Літургії, так би мовити святковою частиною, що не підходить до постової буденности. Тому ще з давніх часів св. церква для будніх днів Великого посту встановила Службу Божу (Літургію) з св. Дарами раніш освяченими. От і зараз ми приступаємо до відправи такої Служби Божої.
Св. Дари для цієї Служби заготовляють на повній Літургії в найближчу перед нею неділею і зберігаються на св. престолі в Дарохранительниці. Літургія раніш освячених дарів сполучається з ранішною постовою службою, цебто з Часами і Вечірнею. З Вечірнею тому, що в давні часи християни в будні дні посту до вечора зовсім нічого не їли і лише ввечері після Вечірні підживлялись їжею.
Отже ми зараз скінчили Часи й починаємо Вечірню, але виголосом літургійним: Благословенно царство... Під час співів вечірні: Господи, до Тебе я кличу вислухай мене, св. Дари, що раніш освячені, виймаються з Дарохранительниці і на дискосі переносяться на жертівник, звідки в свій час в побожному мовчанні і нахилених до землі головах всіх, що в церкві, переносяться на престол і ними причащаються сповідники.
Попереджаю вас, браття, що на Літургії раніш освячених Дарів не слід підносити до св. Причастя дітей, що ще не можуть прийняти часточки, бо зберігається для цієї Літургії лише св. Тіло Христове, хоч і насичене Кров’ю Христовою, а вино для цієї Літургії вливається в чашу неосвячене, тому без частки св. Дарів не може вважатись за Причастя. Отже дітей приносьте до Причастя лише в суботи та в неділі. Вони малі, невинні, ще не розуміють суму і жалю великопосних настроїв, а ми грішні повинні ними пройматись, тому повинні заздалегідь готуватись до св. Причастя, приходячи на всі церковні служби, хоч три дні перед сповіддю, щиро проймаючись сумом і жалем за свої гріхи, бо це власне й називається «говінням».
Запевне Причастя дорослих на раніш освяченій Літургії має таку ж силу, як і на повній. Христос і вчора і сьогодні той же по віки, каже апостол (Єф. 13, 8), аби наші молитовні настрої були відповідні, яким так сприяє Літургія раніш осв. Дарів. Браття! Христос Спаситель заповідує тим, що постять не показувати сумного виду, тримати себе в час посту радісно, чисто. Але це Христос застерігає нас від того фарисейського суму, що вони його перед людьми показували, а не перед Богом. А той духовний сум і жаль за гріхи, до якого нас закликає церква — це сум не перед людьми, а перед Богом. Це той сум, про який каже св. ап. Павло до Коринтян: «Я не каюсь тому, що засмутив вас, а навпаки я радію цьому, радію не тому, що ви засмутились, а тому, що цей смуток спричинився до вашого каяття, бо ви засмутились перед Богом і по Богові...»
Бо смуток той, що по Богові, приводить до певного каяття на спасіння, а смуток за принади світу цього викликає смерть. Бо те, що ви трохи посумували задля Бога, подивіться, яку викликало у вас щирість, яке бажання, оправдання, який жаль (за гріхи), який страх, яке бажання відпокутувати (свої гріхи) добрими вчинками» (2 Кор. 7, 8-11). Ой, коли б цей смуток, до якого закликає нас церква привів і нас до тих побожних почувань, до яких ап. Павло привів Коринтян засмутивши їх, яка велика була б це радість не тільки для нас, а для янголів Божих, яка б велика духовна користь від посту!...
Браття! Сьогодні — в п’ятницю першого тижня посту церква споминає св. великомученика Федора Тирона (цебто воїна) і в пам’ять його освячує коливо. Привід до цього такий: Колись то нечестивий цар Юліян - відступник дуже і всяк знущався над християнською вірою. От він раз, щоб християн осквернити, а головне, щоб зневажити перший тиждень Великого посту, який християни особливо побожно додержували ї називали його чистим, так от цей Юліян задумав чистий тиждень християн споганити так, щоб вони цього й не знали, і звелів на протязі цього тижня кропити на базарах всі припаси кров’ю ідольських жертв. Християни мусіли купувати припаси на базарах і не могли не осквернитися в піст.
Але єпископу міста явився св. великомученик Федор Тирон і попередив його про те й порадив, щоб християни першого тижня на базари не ходили, а в дома готували собі їжу — варили пшеничне зерно, мішали з медом і їли. По грецькому та страва називалась «коливо». Християни так зробили і на велику досаду нечестивого царя, в чистий тиждень охоронили свій піст в чистоті. Шануючи св. Федора Тирона, ми цим виявляємо, браття, що і для нас чистота посту велике має християнське значення, а з освяченням колива ми сполучаємо й молитви за наших небіжчиків.
У Великий піст ми благаємо Господа за прощення своїх гріхів, але з такою ж щирістю ми молимось в піст і за прощення гріхів наших небіжчиків, тому щодня в піст, а з окрема що суботи ми поминаємо їх в ознаку прийняття Богом нашої молитви за них, приносимо на спомин їх мед, свічі, ладан і цією молитвою за наших небіжчиків сподіваємось здобути ласку Божу й для себе самих. Нехай же милосердний Господь в ці дні посту направить нас на досягнення чистоти душі, для чистоти життя нашого і гідної зустрічі Христового воскресіння. Амінь!
|