Дбайте не про ту їжу, що гине, а про ту, що зостається у життя вічне(Після св. Причастя)
Браття! Христос сказав: «Дбайте не про ту їжу, що гине, а про ту, що зостається у життя вічне, яку Син Чоловічеський дасть вам». От ви сьогодні подбали про цю нетлінну їжу. Син Чоловічеський, Господь наш Ісус Христос, дав нам сьогодні, як їжу, своє Пречисте Тіло і Свою Чесну Кров, на відпущення гріхів і життя вічне.
Браття! Як багато треба праці нам докладати, як багато здоров’я витрачати, щоб здобувати собі ту їжу, що гине, ту їжу, що підтримує наше земне життя, але й це життя незабаром минеться. А цей хліб — Тайни Христові — що дає нам життя вічне, — він дається нам даром, без всякої праці з нашого боку. Цю їжу заробив для нас, для цієї їжі все зробив для нас Христос Спаситель наш. І Він одного від нас вимагає — вимагає чистоти серця, побожности у гріхах своїх. Але це ж є головне завдання нашого життя. Хиба мусимо бути ми іншими, а ніж тими, якими хоче бачити нас Христос. І лише за те, що ми є з ласки Божої християнами, Господь і живить нас своїми Пречистими Тайнами на життя вічне.
Браття! Але ми так рідко причащаємось, так рідко вживаємо ту їжу, яку дає нам Христос дармо, без всякої праці, лише за те, що ми християни! Чому ж ми так рідко причащаємось? Тому скажете, що ми недостойні! Але чому ж ми недостойні? Хиба тому, що ми не добрі християни? Отже, браття, рідко причащаючись св. Тайн, ми самі свідчимо про себе, що ми не добрі християни. Чи не тому, каже апостол, так багато у нас слабих, а багато й померло? (І Кор. 11, 30). Перші християни причащались щодня, потім що неділі, і тому почували себе завжди радісними і бадьорими. Повинні і ми дбати й про більш часте Причастя.
А тим часом нехай прийме Христос, як приємне Йому і наше сьогоднішнє Причастя, і дасть нам радісно зустріти і Його пресвітле Воскресіння. Амінь!
|