В чому полягає тайна сповіді(Перед Сповіддю)
Браття! Ви прийшли до сповіді, ви відчули в собі потребу в сціленні душі своєї, в очищенні її гріхів, щоб стати достойними причасниками тіла і крови Христової. В чому ж полягає Тайна Сповіді? На це нам відповідає св. ап. Яків, брат Господній. Він каже: «Сповідайте один одному свої гріхи і моліться один за одного, щоб вам сцілитись» (Як. 5, 16).
Отже перша умова сцілення нашого духовного, очищення душі від гріхів — це молитва, — молитва щира, молитва всією громадою, молитва Церкви святої, бо як каже той же апостол, багато ваги має щира молитва праведного. А друга умова сцілення від гріхів — це сповідь їх одно перед одним. Але сила загальної молитви при сповіді нам ясно уявляється: це є єднання душ в вірі і надії, злиття сердець в одному пориві, що дійсно може захитати навіть те місце, де молиться таке однодушне братерство (Діян. 4, 31), і силою Духа Святого скинеться тягар гріхів з кожного, хто єднається в такій молитві.
А от сповідь один одному гріхів — яку вона має силу і як мусить переводитись, про це вже треба дещо пояснити. Безумовно, коли за життя апостолів християни один одному сповідали гріхи, то це вони робили в церкві підчас церковної молитви; вони один перед одним сповідали свої гріхи прилюдно, перед усіма, хто був в церкві, брав участь в молитві. На це натяк робить і ап. Павло, коли каже: «Втішайте один одного, і збудовуйте один одного, як же і робите» (І Сол. 5, 11).
Браття! Коли впаде чоловік у який гріх ви, духовні, виправляйте такого духом тихости... один одного тягарі носіть (Гал. 6, 1). Запевне, коли християнин остільки почував на собі тягар гріхів, таким близьким і доброзичливим до себе почував усе братерство, що прилюдно сповідав свої гріхи в церкві, так би мовити, перекладав з себе свій тягар на все братерство, і воно цей тягар приймало на себе, прощало грішникові і зверталось з щирою молитвою до Господа за прощенням, — то дійсно велику силу мала і сповідь гріхів перед братерством для сцілення грішної душі.
Але згодом чисті християнські почуття в братерстві стали порушуватись і охолодати, до них примішувались різні земні, часто гріховні й позацерковні, міркування, і сповідати прилюдно свої гріхи стало некорисно для церкви і небезпечно для сповідника, і прилюдну сповідь було замінено тайною сповіддю перед священиками, як духовними отцями, і одержання від них прощення гріхів. Тому вони стали називатись духівниками.
Але з сумом треба сказати, що і духівники внесли в тайну сповіді багато занадто шкідливого церкві, ворожого Христу, тому і сповідь перед ними і молитва їхня, ледви чи мали в собі силу Христову. Найбільше перекрутили сповідь в своїх інтересах духівники католицької церкви. Вони ввели в практику найбільш дрібничкове випитування гріхів у сповідника, ніби для того, щоб нахилити його до каяття, а на ділі, щоб цілком опанувати його душу, взяти в полон його совість, і як полоненого тримати в своїй владі і використовувати в своїх інтересах.
Як часто такі духівники штовхали своїх сповідників на тяжкі безсоромні гріхи намовами, наперед обіцяючи прощення від Бога. А римський папа за гроші став усім давати відпущення гріхів (індульгенції). Чиєю ж силою стала сповідь гріхів у католиків?... Не без сумних хиб відбувалась сповідь гріхів й перед православними духівниками. Під впливом католицьким митр. Петро Могила вмістив і в свій Требник дрібне випитування гріхів на сповіді. Для чого це єзуїтське порпання в душі, яка сама не хоче, чи не відчуває потреби, виявити себе?
А між тим влада використовувала духівників, щоб через них підчас сповіді довідуватись про те, що їй потрібно. Духівники звичайно говорили сповідникові, що він гріхи свої сповідає перед Христом, а вони лише свідки. Але Бог з ними, з такими свідками. Нехай лучше свідком перед Христом, за наші гріхи і за щирість нашого каяття, буде наша совість, а Христос і сам їх бачить в нас. Відношення між мирянами й духівниками що далі ставали все дальшими і формальними, і сповідь перевелась на те, що як духівник, так і сповідник виконували пусту, без всякої сили і духа, формальність, тяжку і неприємну для обох.
От через що наша Українська Церква знов відновляє загальну сповідь всім братерством перед Христом, поки не відновилась та близькість і чистота почувань між братерством, яка б дала змогу знов, як в часи апостолів, сповідати гріхи один перед одним. Помолимося ж щиро за прощення гріхів наших і висповідаємося з них перед Христом! (Читає молитви).
(Перед сповіддю). Браття! Ось Христос невидимо стоїть перед нами і приймає нашу сповідь. Він є і свідок і Суддя всіх наших вчинків. Ось і хрест і Євангелія Його перед нами — свідки безмежної любови Його до нас грішників. Висповідаємося ж перед Ним у всіх наших думках, словах ї вчинках, що ними ми затемнювали Його безмежну любов до нас. Висповідаємося з твердою вірою і надією, що Христос простить нам усі наші гріхи і по вірі нашій буде нам. Впадемо ж на коліна перед Христом і, як прокажений, виголосимо до Нього: Господи! Коли хочеш, Ти можеш мене очистити! (Читає сповідь).
Потім священик питає всіх каючихся спасенників: Чи визнаєте себе грішними перед Господом і своїми ближніми? Відповідають: Визнаємо. Чи каєтесь у всіх своїх гріхах? Відповідають: Каємось. Священик читає над ними усіма загальне розрішення: Господь і Бог наш Ісус Христос благодаттю і щедротами Свого человіколюбства нехай простить вам всі гріхи ваші і я, недостойний священик, властю Його, що мені надана, прощаю ї розв’язую вас від усіх гріхів ваших в ім’я Отця і Сина і Св. Духа. Амінь.
Благословляє всіх і каже: Встаньте ж, браття, ви одержали велику милість від Христа, — прощення гріхів ваших по Його Божественному слову до апостолів: Кому відпустите гріхи, тому будуть відпущені. Підійдіть же з щирою подякою до Христа, до Його животворчого хреста і св. Євангелії, і Христос істинний Бог наш за молитви Богородиці та всіх святих помилує ї спасе всіх нас, бо Він милосердний і чоловіколюбець.
Спасенники підходять, цілують хрест і св. Євангелію, а священик покриває кожного епітрахилем і благословляє, кажучи: В ім’я Отця і Сина і Св. Духа, або словами Христа: Прощаються Тобі гріхи твої, або: Віра твоя спасла тебе (Лук. 8, 48), або: По вірі твоїй нехай буде тобі (Мат. 8, 13), або ін.
Завваги: Перед молитвою сповіді — Сповідаюся Тобі... читати сповідникам, що стоять навколішки, звичайні щоденні молитви і ті, що положені по чиннику перед сповіддю, а потім тільки читати — Сповідаюся Тобі... Також після цієї молитви додати одну, чи більше молитов подяки за Сповідь.
До загальної сповіді повинен приготовити священик сповідників належною проповіддю і поясненням загальної сповіді, або й кількома проповіддями.
До сповіді можуть приступати тільки дорослі вірні (не діти), які не почуваються до якогось надзвичайного гріха, не мають особливого докору совісти, а грішать звичайними щоденними гріхами. Хто має сумнів, що до гріха, чи взагалі до стану своєї совісти, повинен приступити до особистої сповіді, поділитись зі священиком своїм сумнівом, і виявленням особливого свого вчинку (гріха) облегшити свою совість.
На Україні загальна сповідь відбувалась по деяких церквах (в залежності від кількости сповідників, бажання священика, чи вірних й ін. обставин) два рази в році — в п’ятницю на суботу 1-го тижня Великого посту і в Страсний Четвер, коли бувало найбільше сповідників.
Дуже добре (а то й конечно) не пропускати молитов перед сповіддю й особистою, і для того священик збирає всіх, хто хоче приступити до сповіді, разом, проводить їм, навколішки стоячим, молитви, а потім кожного окремо сповідає.
Браття! Прокаженому на його прохання Христос сказав: Хочу, очисться! (Лук. 2, 40). Таку ж свою милосердну волю, в імені церкви нашої святої, Христос виголошує і про нас, що висповідали свої гріхи. (Читає розрішаючу молитву). Амінь!
|