Христос — лікар душ наших. Нема людини без гріха(Перед Сповіддю)
Браття! Зараз ви стоїте перед Христом Спасителем, як перед Лікарем наших душ; зараз всі ви просите Христа зняти з душі вашої її великі і тяжкі хворости — простити ваші гріхи.
Браття! Коли тіло наше захворіє, то є всякі лікарі різних хворіб тіла; до них ми перше звертаємось, і лише, коли від них не одержимо допомоги, звертаємось до Бога. А для оздоровлення душі є тільки Лікар Христос, Спаситель наш, бо «хто може прощати гріхи, крім одного Бога?» (Мар. 2,1). А може ми не потребуємо лікування нашої душі, може вона зовсім здорова? Ой, браття, це найбільша хвороба душі, коли думають, що вона здорова і ліків не потребує. Хиба ж може людина хоч один день прожити без того, щоб не накликала хворости на свою душу, коли не вчинком, то хоч словом або навіть думкою?
Хиба може християнин, що повинен любити Бога всім серцем своїм і всією думкою своєю, і ближнього до себе, як самого себе, сказати, чи подумати про себе, що все це він сповняв і ніколи цих заповідей не порушав, лише від щирого виконання яких залежить здоров’я його душі? Чи може християнин, на світі живши, утримати чистою свою душу від тих вчинків, чи почувань, що принижують, забруднюють, хворою роблять його душу, як от: гнів, зависть, ворожість, неправда, самолюбство, нарікання на Бога, на свою долю, гордощі, лицемірство, байдужість, безнадійність і багато інших? Та нарешті, коли ми отверто й щиро заглянемо в свою душу, чи не побачить там кожний з нас окремих конкретних вчинків, що ними ми ображали Бога, чи брата свого, принижали достоїнство християнина — і перш за все вражали ними свою душу, наносили їй тяжкі рани?
Отже, браття, душа наша ще більш потребує ліків, ніж тіло. Тіло часом захворіє, а то буває й здорове, а душа — хто чистий від гріха, каже св. Письмо, коли навіть і один день життя його на землі? А от від здоров’я, чи хворости душі, багато залежить і здоров’я, чи хворість тіла. От через що Христос перш простив гріхи розслабленому — сцілив його душу, а потілі вже оздоровив його тіло (Мар. 2, 10-11), і другому сціленому сказав: «От ти став здоровий, гляди ж, не гріши, щоб не сталось тобі чого гіршого» (Ів. 5, 14).
Звернемось же, браття, до єдиного Лікаря нашої душі — до Христа Спасителя нашого, звернемось з вірою в Нього, з надією на Його милосердя, з любов’ю до Нього: Господи! Сціли нашу душу, не дай їй заснути в гріховній смерти! Прости нам гріхи наші! Але, чи прийме ж Христос наше благання, наше каяття? Це залежить лише від нас: з якою вірою, з якою щирістю, з яким жалем за свої гріхи будемо ми до Нього звертатися, так нам і буде (Мат. 9, 29).
Браття! І в цей мент Христос між нами; Він жде нашого каяття, жде нашої щирої сповіді перед Ним, щоб зараз же зняти з нашої душі всі її гріхи, загоїти всі рани, бо для того ж Він і на світ прийшов, для того й на хрест розп’явся, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав би життя вічне.
Приклонимо ж, браття, коліна перед Лікарем душ наших — Христом Спасителем, і від щирого серця з каяття і жалем духовним, висповідаємо перед Ним свої гріхи! (Читається сповідь)...
Господи! Прийми молитву Церкви нашої святої через мене грішного слугу її за цих спасеників, і згідно обітниці Твоєї: «Кому відпустите гріхи, тому відпустяться», здійми з їхньої совісти і змий з їхньої душі все те, в чому вони зараз виявили своє каяття перед Тобою! Христе, Спасе, спаси нас! (Виголошує молитву розрішення гріхів). Амінь!
|