Піст, як засіб церковного виховання(Неділя Сиропустна)
З завтрішнього дня починається вже у нас Великий піст, яким Христова Церква підготовляє своїх дітей до зустрічі світлого Христового Воскресіння. Ви, мабуть, замічали, браття, що до кожного майже великого свята Христова Церква підготовляє нас постом: так до Різдва Христового ми готовимось постом — Пилипівкою, до свята Успіння — Спасівкою, до свята Петра — Петрівкою, а от до Великодня підготовляє нас Великий піст. Це має своє значення: після посту і свято для нас являється ще більш радісним і величним, ще більш яскраво відбивається на невиразному тлі нашого звичайного життя. Що за свято тим, які з кожного дня готові зробити собі свято?...
Але пости для християн мусять мати і велике виховне значення. Церква Христова для всіх християн називається матір’ю. А головне завдання матері не тільки народжувати дітей, а й виховувати їх; і та матір є великою провинницею перед людством, яка родивши дітей не дає їм певного і гарного виховання. Як часто, браття, матері тепер забувають цей свій головний обов’язок перед Богом і людьми — виховувати своїх дітей, робити з них достойних дітей Бога і свого народу. От зараз і наш український народ творить своє нове життя, життя вільне, рідне. Ми почали його творити, а продовжувати цю творчу роботу повинні наші діти. Але хто ж цих дітей виховає так, щоб вони здатні були до свідомої творчої роботи, хто вкладе в них свідому гарячу любов до Бога, до свого народу? Перш за все, безумовно, мати і тільки мати, — ніяка учителька, ніяка вихователька не може тут замінити для дітей матері.
Але, любі брати і сестри, для того, щоб мати свідомо і гарно виховувала своїх дітей, вона сама повинна мати ж таке виховання, сама повинна бути свідомою в ідеалах християнського і народнього життя. Хто ж матері дасть таке виховання? От тут і повинна увійти в свою ролю виховательки та загальна Матір усіх, яка мусить виховувати і батьків і дітей, і старих і малих. А така матір є Христова Церква. Які ж Церква Христова має засоби до виховання своїх дітей? Найбільш головні, найбільш загальні засоби виховання в церкві це, безумовно, молитва і піст. Уже Христос Спаситель сказав, що все зло з душі чоловіка може бути викорінене тільки молитвою і постом (Мар. 9, 29). От через що церква так вживає часто для своїх дітей ці засоби виховання і перед найбільшими святами призначає нам молитву і піст. І ми повинні шанувати ці засоби церковного виховання, не повинні ними нехтувати. Піст одриває нашу душу від землі, від земних пристрастей і утіх, а молитва підносить душу до Бога, єднає з Богом.
Але кожний засіб виховання тоді тільки має повне значення, коли він приймається свідомо і вільно, без примусу і загрози. Коли виховання матері полягає тільки в тому, що вона б’є своїх дітей, тримає їх під страхом та загрозами, а не підходить до них з любов’ю, не рахується з розвитком і потребами, то це не добре виховання. Тим більш засоби церковного виховання тільки тоді корисні, коли вони вживаються цілком свідомо і вільно, коли вони відповідають потребам душі і її задовольняють. От з цього боку засоби церковного виховання — молитва і піст — як їх встановила стара церква, мало кого задовольняють, а тому дуже малу користь приносять людині.
Ми повинні признатися, що тепер вже не тільки пани по містах, а й народ по селах, мало тримають церковні пости, мало пильнують і церковних молитов. От починається Великий піст, але навіть в цей піст багато вже не постить. Починаються довгі постові молитви, але ніхто на них в церкву не ходить, як наче вони складені тільки для попа та дяка. Чого це так? Мусимо зазначити, що винувата в тому перш за все мати-церква, її керівники. Колись то, — літ тисячу, чи й більше, встановлені ці пости, складені церковні служби, утворено це все для монахів-пустинників на далекому сході, і от з того часу все це церква вимагає від усіх вірних у всіх країнах.
Видна матірна строгість, суворість, але не видно матірної любови; не видно з боку матері церкви бажання рахуватись з потребами і силами своїх дітей, з умовами їх життя. І от у занадто суворої матері діти, або забиті, або роспустні, так і діти матері-церкви, або вже зовсім роспустились, не рахуються вже ні з якими церковними уставами, або зовсім забиті, виконують церковні обряди тільки механічно під примусом своєї немічної совісти (Рим. 14, 2). Як те, так і друге відношення до церковних уставів, однаково не має доброго виховного значення...
Любі брати і сестри! Я зовсім не хочу вас відхиляти від виконання церковних постів і молитов. Навпаки, прошу вас, дотримуйте цей великий піст, ходіть, коли вільні, на церковні відправи, всі на протязі цього посту виконуйте тайну Сповіді і св. Причастя, щоб достойно зустріти свято Великодня. А тільки кажу, що настав може час, коли церква повинна стати нашою рідною матір’ю і підійти до нас — своїх дітей з любов’ю і чулістю матері, а не з суворістю старовинних монахів. Велика наша утіха, що наша свята Українська Церква є вже дійсно наша рідна матір, вона вже здвигнула з мертвої точки старі устави, вже Божу відправу провадить на рідній мові.
Настане час, коли вона перегляне і церковні відправи і пости, і з любов’ю і чулістю пристосує їх до потреб і умов нашого рідного життя. Може Богослуження вона зробить більш вільними і зрозумілими, пости значно скоротить і полегшить, бо краще вже утворити легші закони, та щоб їх усі виконували, ніж трудні і суворі, та їх майже ніхто не дотримує. Може запитаєте, коли ж наша Церква це зробить? Відповідаю: Тоді, коли збереться Всеукраїнський Церковний Собор, бо ніхто, крім собору всієї Церкви, не має права і авторитету зміняти церковні установи.
А поки це станеться, вітаю вас, браття, з цим Великим постом, що настає, бажаю вам в доброму здоров’ї і в чистій совісті його провести і радісно і побожно зустріти світле Христове Воскресіння. Амінь!
|