Митр. Василь Липківський.
Проповіді

Підготовка до Страшного Суду — Христова Церква і Страшний Суд
(Неділя м’ясопустна)

Сьогодні, браття, Св. Церква нагадує про Страшний Суд — цей останній акт життя кожної людини, кожного народу і всіх народів світу, акт божественної оцінки їхнього життя. А св. Євангелія ставить зараз перед нами самий образ цього суду, коли знову прийде Син Чоловічеський і поставить на суд перед Собою всі народи.

Для чого ж св. Церква сьогодні нагадує нам про Страшний Суд і про другий прихід на землю Христа? Для того, щоб ми готовились до цього дня. От чому і Христос, коли говорить про Страшний Суд і про друге Своє пришестя, всякий раз попереджає: Будьте ж готові, бо ви не знаєте, коли Син Чоловічеський прийде. Це ж знайте, що коли б відав господар, коли прийде злодій, то вартував би і не дав би підкопати дому свого. Так і ви будьте готові, бо, в який час не ждете, Син Чоловічеський прийде (Мат. 24, 42-44). Отже все наше життя на землі повинно бути підготовкою до того останнього суду.

Але найбільше ми повинні пам’ятати про Страшний Суд Христовий в ці дні, коли ми готуємось до св. посту, до Сповіді й Причастя Св. Тайн, до зустрічі світлого Христового воскресіння. Та Церква нагадує нам сьогодні про Страшний Суд не лише для того, щоб загрозою Страшного Суду спонукати нас до каяття. Хто під загрозою кається, того каяття мало важить. І нехай не докоряють Христовій вірі в тому, ніби мораль її низької вартости, бо вона ґрунтується на страху перед муками вічними, або на здобутті вічного блаженства, цебто на мотивах егоїзму, самолюбства. Такий мотив для морального життя і християнство не вважає за високий.

Але християнин завжди повинен ставити себе на суд — на суд власної совісти, на суд науки Христової. І от цей суд, чим суворіше, чим непідкупніше в нас буде відбуватись, тим вище буде підноситись наше мороальне життя, тим краще ми підготуємось і до зустрічі Христового воскресіння і до майбутнього Страшного Суду Христового. От з цією метою і нагадує нам сьогодні св. Церква про Страшний Суд, щоб у нас самих викликати суд над своїми вчинками, над самим собою, при світлі Христової науки, як найкращий засіб готування гідно стати на Суді Христовому там, і гідно зустріти Його страждання і воскресіння тут.

Бо ж, браття, Христос і Сам підготовляє світ до свого Страшного Суду і завжди підготовляє. От чому Він сказав: «Нині суд світові цьому. На суд я прийшов на світ цей» (Ів. 10, 39). В чому ж полягає цей суд? А от в чому: «Нині суд світові цьому, нині князь світу цього вигнаний буде геть» (Ів. 12, 31). Отже підготовка Христова до Страшного Суду полягає в тому, щоб вигнати геть князя світу цього, цебто діявола, щоб усунути з життя світу всяку темряву, всяку неправду, все, що є в світі лихого, недоброго. Силою Христа це все діявольське панування мусить бути усунене із світу, «бо князя світу цього засуджено» (Ів. 16, 11).

Але цю боротьбу з неправдою світу, цю боротьбу зі злом, з темрявою, повинні силою Христа провадити самі люди, самі послідовники Христа; повинні цей суд боротьби зі злом, з неправдою за світло і правду Христову, невпинно повинні робити ми самі. Тоді й останній суд Христовий для нас не буде страшний. Бо вся мета й останнього суду — це усунути зло з тих елементів, з яких Бог будувати буде нове небо і нову землю, що в них правда живе. Отже ті, хто так уже зрісся з неправдою, хто вже неправду вважає животворчою, живе неправдою, і цим чинить хулу на Духа Святого — тільки таким рабам діявола суд Христовий дійсно страшний, бо це буде перш за все суд діявола і янголів його. От через що св. ап. Яків казав «і біси вірують, та тремтять» (Як. 2, 19), бояться цього страшного суду для них. А тим, хто в свому життю провадить невпинну боротьбу зі злом, з діяволом і в собі і навкруги себе, хто сам у собі засуджує князя світу цього, той мусить мати певну надію на правду і милість Христову на Страшному Суді Його.

Браття! Ще одно застереження щодо свого суду дає нам Христос, яке ми повинні прийняти до уваги. Він каже: Той раб, що знав волю господаря свого, та не був готовий і не чинив по волі його, буде покараний тяжко. А той раб, що не знав волі господаря свого і тому не вчинив її, буде мало покараний (Лук. 12, 47-48). Отже, коли людина йде проти волі Христа не знаючи, несвідомо, таких Христос мало каратиме, за таких Христос ще молиться. Навіть за тих, що розпинали Його, Він молився, казав: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять» (Лук. 23, 34). А от про Юду-зрадника, який знав, що робив, Христос сказав: «Горе тому чоловікові, що Сина Чоловічеського продає, лучше було б йому не родитися на світ» (Мат. 26, 24). Як багато між людьми таких несвідомих, темних ще душ, які не знають, що роблять. Може й не осудить їх Христос, але й до нового життя вони не здатні.

Але є, браття, таке сполучення людей, така організація, яка не має права бути несвідомою, яка мусить знати волю Христову, і не тільки сама мусить знати, але й всіх освідомлювати. Це є Церква Христова. Отже між усіма народами, яких буде судити Христос, стане перед Ним на суд і Його Церква, і цей суд над нею буде більш суворий, ніж над усіма. От чому Церква Христова повинна вести велику боротьбу з неправдою світу цього, як зіницю ока повинна берегти чистоту свою, і горе Церкві, коли і в ній заведеться неправда, коли й вона піде на послуги князеві світу цього. Горе Церкві, коли вона для свого спокою пуститься на неправду, на хитрощі; для своєї перемоги над неправдою буде вживати теж неправду, за принципом «мета оправдує засоби».

От і в наші часи йде суд Божий над неправдою світу цього, йде перетворення життя. І найтяжчий, найсуворіший суд провадиться над церквою. От цей розпад Православної Російської Церкви в наші часи, ця обновленщина, тихоновщина і багато інших, ця безпорадність церкви, це є суворий суд над нею за ту неправду, яку вона в собі завела. Так, в церкві не повинно бути неправди з рабським послуговуванням державі. А коли в ній завелась неправда, то вона вже не Церква Христова, «що немає плями або пороку або чого такого» (Єф. 5, 27), а лицемірство людське, а може й діявольське. І зараз над церквою провадиться страшний суд, бо сама вона в собі кволо засуджувала князя світу цього.

Браття! Церква сама повинна судити світ. Місце церкви рядом з престолом Божим, як сказав Христос апостолам: «Сядете на 12 престолах судити 12 колін Ізраїльських» (Мат. 19, 28). А де тепер церква? В поросі, в болоті, сама себе нищить, на глум себе віддає, бо не готувалась, не судила себе; знала волю Божу та не виконувала її. І перед Страшним Судом, коли кінчатиметься світ, найтяжчі страждання, як каже Христос, впадуть на Церкву Христову. «І коли б не вкоротились ті дні, не спаслась би ніяка твар. Але задля вибраних вкоротяться ті дні» (Мат. 24, 22).

Так і тепер. Хто ж ті вибрані? Будемо вірити, що це є наша Українська церква. Сама по собі кожна Церква Христова свята; лише керівники її, що зраджують Христовому царству задля царств земних, накликають суд на неї, а Церква-народ свята. Отже наша Церква проголосила всенародню соборноправність. Це і є те гасло святости, яке одно визволить церкву від суду людського й осуду Божого, і вкоротить її страждання. А над усім нехай сяє у нас любов, любов до рідного народу, любов до меншого брата, бо на суді свому Христос лише тим, що виявлять любов до меншого брата, скаже: «Ідіть наслідуйте Царство вічного життя, бо що зробили ви одному з менших моїх братів, те Мені зробили». Амінь!