Люди, що сиділи в темряві, побачили світло велике(Неділя по Водохрещі)
Після свого Хрещення Господь наш Ісус Христос почав уже свою велику благовістницьку працю, поніс світло своє туди, де вбачав найбільшу в ньому потребу і найбільш щиру до Нього прихильність. Звідки ж почав Христос цю свою діяльність? Недалеко від Йордану, де прийняв хрещення Христос, стояв славетний юдейський город Срусалим, де був єдиний на весь світ єврейський храм, де скупчилось все, що було найбільш освіченого, найбільш премудрого між євреями, там перебували єврейські первосвященики, книжники, законники.
Але не туди перш за все поніс світло своє Христос Спаситель. Від Йордані Він пішов далеко в Галилею, де жили люди прості, темні — робітники, рибалки, селяни. От куди, в цю темряву, до цих останніх поніс Христос перш за все своє вічне світло. Люди, що сиділи в темряві, побачили світло велике і тим, що сиділи в країні й тіні смертній, засяяло світло, каже про Нього пророк (Іс. 9, 1-2). От звідсіля, з тих темних кутків засяяло на весь світ Христове благовістя, тут закладено те зерно, з якого виросло величне на весь світ дерево церкви Христової. Звідси закинуто того невода, який мав осягнути собою всіх людей. Звідси ж, з серед рибалок Галилейського моря Христос обрав і перших «ловців» людей — апостолів, тут же Христос знайшов і перших прихильниць своєї науки серед жіноцтва (Лук.).
Це має велике значення, що Христос зі своїм Божественним світлом пішов перш за все не до премудрих і вчених, а до темних і простих людей. Цим Христос яскраво відрізнив благовістя Боже від науки людської в самій головній рисі — у всенародности і зрозумілости науки Божої в порівнянні з наукою людською. Як Христос, народившись в вертепі і яслах, показав найбільшу свою близькість до селянства, та обравши з усіх родів життя столярство Господь показав свою близькість до робітництва, також і проповіддю Божої науки людям простим Христос Спаситель показав найбільшу близькість цієї науки іменно до душі простого люду, трудящого народу, (якого тепер звичайно називають «пролетарями»).
Тепер часто вороги Христа з т. зв. пролетарської буржуазії кажуть, що Христова віра, це є наука буржуазії, панства, попівства. Але коли б це було так, то чому ж Христос поніс свою науку не до цих вищих кіл тодішнього громадянства, а поніс її іменно до самих низів трудящого люду? Ясно, що наукою своєю Христос мав на увазі освітити перш за все трудящих простих людей, а іменно з боку вчених та пануючих кіл його наука найшла собі найбільш ворожнечі. Та й по своїй простоті, чистоті, безпосередности наука Христова найбільше підходить до простої, чистої душі робітника й селянина, і своєю простотою відбиває від себе часто людей вчених.
Відомо, що коли стало розповсюджуватись християнство поміж поганами, грецькі вчені-філософи довго дивились на Євангелію, як на щось просте, низьке для них, придатне тільки для простого народа. Та й тепер сучасні «професори» часто з призирством дивляться на Христове благовістя, як на щось низьке, невідповідне їх науковому рівню. Але іменно в цій простоті Христової науки полягає її безмежна величність і безмежна вартість і придатність для життя всіх народів.
Наука людська доступна тільки для деяких небагатьох людей. З тисячі може один-два осягають науку професорів. Наука Христова це наука для всіх, вона охоплює собою всі кола людности не залишаючи нікого поза межами свого світла. Наука людська вимагає від чоловіка багато підготовки не для всіх можливої, щоб її зрозуміти, — наука Христова вимагає тільки одного для всіх можливого — відкриття для неї своєї душі, свого серця. Як сонце на весь світ сяє і найтемніші кутки освітлює, і тільки той, хто навмисне закриває вікна, щоб не проходило в його хату світло сонця, позбавляє себе цього світла, так і слово Христове — воно всіх освітлює, в найбільш темні кутки людської душі заходить, і тільки той, хто навмисне закриває від нього свою душу, не користується ним. А наука людська часто іменно є та заслона, що закриває душу людини від світла науки Христової.
От через що з другого боку, тоді як наука людська захоплює тільки верхи людности, та й тих звичайно вириває з серед народа, робить їх панами над народом, наука Христова, засвоєна всім народом, з’єднана з самим простим народним життям, і це життя робить тільки ще світлішим і дорогим для кожної простої, чистої душі. Не вірте ж, браття, тим блудникам, які кажуть ніби Христова наука є тільки буржуазії та вищих клясів суспільства. Навпаки, це можна сказати про науку людську, а Христова наука — наука переважно селянства, робітництва — цих младенців наукового знання серед людей.
От через що й Христос так дякував свому Отцю Небесному: «Дякую Тобі, Господи, Отче неба і землі, що Ти втаїв мою науку від премудрих і розумних, а відкрив її младенцям» (Мат. 11, 23). Але сама дорога, сама незамінима наука Христова для людей не через те, що вона дає знання людям; ні, Христова наука цілком благословляє людність одержувати знання й від науки чоловічеської. Христова наука єдина тільки очищає душу людини від темних діл, від гріхів, закликає людей до каяття, освячує душу людини, обгріває її світлом любови. В душу людини зі своєю наукою входить сам Христос з своєю безмежною любов’ю, своєю саможертвою для людей, входить, як найбільша сила, найвища втіха життя.
Христова наука теплотою любови єднає всіх людей в братерство в Христі, перетворює життя народів, робить з людей дійсного чоловіка, осяяного світлом єднання з Богом. Яка людська наука може творити такі великі, такі всесвітні, всенародні чудеса духовного життя? Ось тепер тільки ще намагаються викинути цю науку з життя людей, і то вже яка темрява, яка тінь смертна насуває на нас, хоч нас манять каганцями науки чоловічеської!...
Любе братерство! Христос почав свою науку величним закликом: Покайтесь, бо наближилось царство небесне (Мат. 4, 17). Приймемо ж всі цей заклик до своєї душі в ці часи, коли дійсно всім треба покаятись, треба перетворити своє життя світлом науки Христової, а для нашого Українського народу дійсно наближилось Царство Небесне, відродилась наша рідна Українська Церква. Амінь!
|