Хрест і вода — духовне і матеріяльне значення Св. Таїнств(На Водохреща)
Свято Водохреща сполучає, браття, в нашім уявленні дві зовсім відмінні речі — воду і хрест. Хрест це є страждання, самовідречення, муки, смерть, а вода це є задоволення, оздоровлення, очищення, життя. Але Христос для себе самого і для всіх нас сполучив і хрест і воду, коли Сам охрестився в воді на ознаку самовідречення, прийняття на Себе й очищення гріхів світу, і всім — хто хоче стати християнином, цебто зректися себе, з’єднатись із Христом для очищення своїх гріхів — заповідав хрещення в воді, народження від води і Духа (Ів. 3, 5).
В цьому сполученні матеріяльного і духовного, води і хреста, Отці церкви вбачали велику християнську науку і догматичну і моральну. Сполучення взагалі води і хреста, духовного і матеріяльного, страждання і оздоровлення, смерти і життя, гріха й очищення е ознакою повноти життя на землі, тої правди життя, для здійснення і виправлення якої, прийшов Христос на землю і зокрема на Йордан до Івана Хрестителя хреститися від нього. Щодо Христа особисто, то, в Його хрещенні в воді, як і в Його розп’ятті на хресті, Отці церкви вбачали найпевніший доказ того, що Христос мав дійсне тіло, дійсну людську природу, що в Ньому нерозлучно сполучилось матеріяльне з духовним в найвищому стані, сполучився Бог з чоловіком.
Отже в християнському уявленні дух і матерія не мусять вважатися, як протилежні, ворожі одно одному речі, а навпаки, як тісно сполучені і в цьому сполученні лише й можлива повнота життя на землі. Правда, матерія ставить перед чоловіком часто ворожі, суперечні його духовному станові вимоги, але дух повинен ці вимоги перемагати, одухотворяти, так сказати, матерію, активно на неї впливати, підносити її на височінь виконання духовних вимог, і ми віруємо, що під впливом духа Христової науки і матерія, прямуючи до кінця світу, буде все більше піддаватися вимогам духа, поки з кінцем світу не стане здатна перетворитись на нове небо і нову землю, де правда живе (2 Петр. 3, 13).
От цю віру, браття, що матерія не тільки тісно сполучена з духом, але мусить і сама пройматися духом Христовим, щоб стати до допомоги духовному піднесенню людини, а не перешкоджати йому, — ми й виявляємо найзвичайніше тим, що освячуємо воду святим хрестом і молитвою про зшестя на неї Св. Духа, щоб вона була корисна для душ і тіл наших, щоб прийняла в себе благословення Йорданське і «благодать освячення». Ми віруємо, що як Христос освятив матерію хреста своєю Божественною любов’ю і благодаттю, коли розп’явся на ньому і з знаряддя жахливої кари зробив його зброєю спасіння й духовного піднесення людей, так духом благодати пройняв Христос і воду Йорданську, коли хрестився в ній, а всякій воді, через погруження в ній святого хреста і молитву християн, подає благословенство Йорданське, а через неї і всьому матеріяльному.
Вода є та матерія, що має найбільше сполучення з життям на землі. Вода проймає собою й повітря в парі, хмарах; без води повітря й землю обертає своїм сухим подихом на мертву пустелю. Вода проймає й землю своєю вогкістю, дощами, росами, струмками; без води і земля не ростила б ніякої ростини, а стала б мертвою пустинею. Отже освячуючи воду і окропляючи нею всякі речі, ми якби одухотворяємо Божою благодаттю і все на землі, і робимо його сприятливим до духовного піднесення людности. От чому ми не раз на рік освячуємо воду в церкві і часто по проханню окремих вірних. Особливо урочисто освячуємо ми воду в це свято Водохреща.
У нас в Україні в цей час всі річки, ставки замерзають, але вірні ідуть з процесією й на замерзлі річки для освячення води, і з льоду виробляють гарну Йордань: вирубують в льодові великого хреста, з льоду окремо вирубують і ставлять одного або й три хрести, в певному місці прорубують лід і священик там погружає хреста при співі тропаря: Коли Ти, Господи, хрестився в Йордані. Освячена на Водохреща вода дуже поважається християнами, її набирають і зберігають. Ще св. Іван Золотоуст. свідчить, що ця вода не псується, хочби і кілька років стояла.
Любі брати і сестри! В сполученні матеріяльної речовини з благодаттю Св. Духа полягає й суть християнських Таїнств, цебто тих найважливіших ментів в житті християнина, коли він особливо з’єднується з Христом, одержує особисті дари Св. Духа для піднесення свого духовного життя на землі. Так, вода сполучена з благодаттю Св. Духа народжує чоловіка на духовне життя, робить його християнином в тайні хрещення, св. миро в сполученні з благодаттю Св. Духа обдаровує християнина дарами Св. Духа в тайні миропомазання, хліб і вино перетворене благодаттю Св. Духа в тіло і кров Христову найтісніше єднають нас з Христом в тайні Причастя, освячена благодаттю Св. Духа олива подає хворому духовне й тілесне оздоровлення в тайні оливопомазання.
От це притягання матеріяльних речовин до піднесення духовного життя людей навчає нас світлим оком дивитись на світ Божий, не вважати його чимсь ворожим для нашого духовного життя, але дивитись, як личить християнинові, цебто не пасивно коритись його вимогам, а активно його підносити до вимог духовного життя, удосконалювати його, пристосовувати до себе. В цьому відношенні дослід і вивчення природи, використовування її для полекшення й піднесення життя людини є теж християнське ставлення до природи. Але що саме найголовніше, щоб це сполучення духовного з матеріяльним відбилось в душі людини, як велике Боже таїнство до підвищення її духовного життя? Безумовно, найголовніше це є сама душа людини, її добра воля, щирість до прийняття таїнства, її віра, почуття, побожність.
От чому Отці церкви так виразно підкреслюють те, що Христос добровільно з любови до світу, щоб його спасти, прийняв хрещення в воді і розп’яття на хресті. Без цієї добровільности, без цих божественних почуттів ні вода Йорданська, ні хрест Голготський не одержали б такого благословенства і сили в великих таємницях християнського життя. Отже й кожен чоловік повинен приступати до християнського таїнства добровільно й свідомо з твердою вірою з найкращими почуттями побожности, і лише в такім разі і молитва церкви, цебто братерства, за нього, і обряд таїнства матимуть для його душі свою силу перед Богом.
Таїнство є перш за все таємне сполучення Христа з церквою, як каже ап. Павло (Єф. 5, 32), і лише при умові такого сполучення кожний окремий член церкви, що свідомо й побожно приступає до Таїнства, через церкву одержує благодать від Христа. Правда, ще мабуть з перших часів церкви заведено звичай приводити до Христа через Тайну хрещення і малих дітей ще несвідомих, але тут уже і рідні і хрещені батьки і вся церква беруть на себе зобов’язання цю дитину виховати в повній свідомости і побожности. Таїнство християнське таким чином є таємна своїм єднанням з Христом, але найбільш свідома, жива, активна галузь християнського життя, в якій душа людини, що приймає Таїнство, займає осередкове місце.
Але в зв’язку з запровадженням панування ієрархії в церкві і позбавлення прав у ній для мирян, погляд на Таїнства значно змінився і принизився. Римо-католицька церква навчає, що в таїнстві головне є матерія і форма, цебто обряд, що його виконує священик, а воля, свідомість, побожність того, над ким виконується Таїнство вже жадної ваги не має. Головне значення надається не тому, хто приймає таїнство, а священикові, що виконує форму його, і коли священик, напримір, захоче кого охрестити, виконає над ним певний обряд, таїнство над ним уже відбулося, він уже з’єднаний з Христом, хоч би це було і проти його волі, з насильством.
Таїнство в такім разі, ця найважливіша подія в християнстві, ця повнота його життя, робиться простою, мертвою формальністю, якимсь замовленням, шептанням над людиною. Навіть деякі християнські письменники порівнювали Таїнства християнські з поганським чарівництвом, чи ворожбицтвом. Запевне такий погляд на Таїнства є сумне приниження християнської церкви, як наслідок приниження в ній соборно-правности.
Отже всенародня соборноправність церкви перш за все повинна відзначитись підвищенням погляду на святі таїнства в ній. З простої формальности, залежної лише від волі священика, Таїнства повинні стати в нас знову всецерковними подіями, в яких найбільше виявилась би повнота церковного життя. В давній церкві таїнствами називали і великі свята, і взагалі всецерковні молитви, що в них виявилось таємне єднання Христа з церквою.
Отже і це свято Водохреща ми зустрінемо, браття, як велике Таїнство, в якому Христос вперше виявив себе Богом в людській природі, урочисто підемо на Йордань для освячення води і виблагання для неї благословенства Йорданського, і нехай вона стане для нас на очищення ї сцілення душ і тіл наших і на всяку користь правдиву. Амінь!
|