Благодать Божа — благодать волі і чистоти(На Водохреща. На всеношн.)
Сьогодні ми починаємо велике свято Хрещення Господа нашого Ісуса Христа. Сьогодні вперше багодать Духа Святого зійшла на Христа в видимому вигляді. Бо, як каже св. єв. Марко, як тільки вийшов Христос після хрещення від Івана з води, то побачив, що небеса розкрились і Дух, як голуб, спускавсь на Нього (Мар. І, 10). Це ж саме побачив і св. Іван Хреститель, що хрестив Ісуса, він свідчить: Я бачив, що Дух, як голуб, спускався з неба і зоставався на ньому (Ів. 1, 32). От через що і велична тайна Хрещення Христового, бо підчас нього вперше розкрились перед людьми небеса, вперше почувся голос Бога, як небесного Отця, вперше благодать Духа Святого явилась у видимому вигляді.
Але чого ж явилась тоді ця благодать у вигляді голубиному? Щоб усі вірні знали, що ця благодать вільна, як птиця, чиста як голуб, що іменно така благодать, вільна і чиста, незалежна від рук людських, небо відкриває і голос Божий призиває. Правда, ця велична Божа благодать явилась в такому вигляді лише в самий урочистий мент життя Христового, той мент, коли настав час прилюдно виявити в Ньому Сина Божого, в той мент, коли Він став на новий шлях в свому життю на землі — на шлях сповнення всякої правди Божої, цебто став, щоб прийняти для досягнення правди Божої все те, що є найтяжчого в житті до хреста і смерти включно задля спасіння людей.
От іменно в цей мент, коли Христос тільки що погрузився в воді, знаменуючи цим якби свою смерть і похорон (Рим. 6, 3), над Ним відкрилось небо, сам Отець Небесний засвідчив в цей мент ознаки смерти і похорону Христа: Це є Син Мій улюблений, через Нього я виявляю свою любов до людей. І як найбільш яскрава ознака цієї любови і ласки Божої, ласки від людей незалежної, ласки навпаки там, де від людей смерть і похорон, Дух Святий, як голуб, злинув на Христа і зоставався на Ньому.
Браття! Хрещення Христа Спасителя, голос Бога, що свідчив про нього, благодать Духа Святого, що зійшла на Нього, все це має безмежне велике значення і для нас усіх, для всіх людей, для всіх народів, бо через Христа Сина свого Бог Отець і всіх всиновляє, через Христа і благодать Святого Духа посилає на всіх людей, на всі народи, які хотять сповняти правду Христову і готові прийняти все до її здійснення і переведення в життя. І іменно тоді, коли люди готові погубити, поховати життя виконавців правди Христової, Отець небесний відкриває над ними небо, промовляє до них голосом любови Своєї, і, як найкращу ознаку любови посилає на них благодать Святого Духа. Вільна, як птиця, ця благодать чиста, як голуб, вона така чиста і вільна, як та свята правда, яку прийшов сповнити і нас до сповнення її закликати Христос Спаситель наш.
Браття! І наша свята Церква Українська переживала той жахливий мент, коли люди хотіли її вже поховати, життя позбавити. В той мент ї над нашою церквою розкрив Бог небо, виявив до неї свою любов і послав вільну, як птиця, чисту, як голуб, благодать Св. Духа свого, коли на Всеукраїнському Церковному Соборі голосом народу обрав і його молитвами відновив повноту благодатного життя нашої Церкви, утворивши наше українське народне священство.
Але от і цю святу благодать священства, вільну як птиця, чисту як голуб, премудрі книжники і фарисеї наших часів постарались прибрати до своїх рук, заперти в свій голубятник і не давати їй з неба сходити, а хотять зі своїх рук випускати її, своїми руками керувати нею і вказувати на кого вона повинна спуститись — все одно, як випускають з своїх рук в це свято голубів ті, що їх тримають, щоб вони вилетівши, покрутившись, знов до їх рук прилетіли.
А деж небо відкрите? Де свідчення Отця Небесного? Де воля птиці, чистота голуба? Все від рук людських виходить, до тих рук і вертається. Безумовно, де нема неба відкритого, де не чути голосу Отця Небесного, де не почувається волі птиці та чистоти голуба, там не може бути і дійсної благодати Святого Духа. І ті, котрі хотять приручити благодать Божу — з своїх рук її випускати, по своїх розрахунках і міркуваннях нею розпоряджати — забувають ті пророцькі слова, які ми чуємо в читаннях на Йордані: «Бо не такі мої поради, як поради ваші і не такі шляхи ваші, як шляхи Мої, каже Господь, але як далекі небо від землі, так далекі шляхи Мої від шляхів ваших і постанови Мої від міркувань ваших, каже Господь». (Іс. 54, 8-9).
От ця благодать Божа, благодать волі і чистоти, благодать, що в ніщо обернула всі міркування людські, прийшла в нашу Українську Церкву в часи її відродження через Христа Спасителя, який перший одержав цю благодать в мент свого хрещення. Хто звів на Христа благодать Св. Духа в мент хрещення? Чи Іван Предтеча, що хрестив Спасителя? Безумовно ні. Він сам свідчить, що тільки після хрещення побачив Духа, що злинув на Христа. Отже не чоловік по своїй немочі, а тільки Бог по своїй безмежній любові через Сина свого, а не через людей посилає благодать свою на церкву Христову.
Чого ж єпископи старої слов’янської церкви кажуть, що в нашій Українській церкві нема благодати, бо вони її на нашу церкву не звели? Хіба Бог безсильний послати свою благодать без їх допомоги на кого Сам захоче? Хіба воля Божа не вища від міркувань людських? Хіба безмежна любов Бога Отця і Його улюбленого Сина не перемагає всяку злобу людську? Але про благодать нашої святої Української Церкви поговоримо другим разом більш докладно.
А зараз прославимо велике свято Хрещення Господнього, в мент якого вперше явилась людям Пресвята Тройця: Бог Отець говорив з неба, Син Божий хрестився, а Дух Святий зійшов на Нього в вигляді голубиному. Всі три Лиця Святої Тройці з’єднались в любові до людей, в їх спасінні, в єднанні з людьми.
Прославимо ж в це свято Пресвяту Тройцю словами молитви до Неї: Надія моя — Отець, пристановище моє — Син, покрова моя — Дух Святий, Тройце Свята, слава Тобі. Амінь!
|