Перше і друге Богоявління(Неділя перед Водохрещам — 2 Тим. 9, 5–8)
Надходить уже, браття, свято Водохреща. Св. Церква наша після Різдва Христового особливо святкує Його хрещення в водах Йорданських, бо через це хрещення Христос явив себе світові, після нього зараз почав свою благовісницьку працю на спасіння людей. Тому й Водохреща зветься ще Богоявлінням, і цьому святу християни довго надавали ще більшої ваги, ніж Різдву, навіть святкувати його почали раніш ніж Різдво і потім свято Різдва довго сполучали, а в деяких церквах (в Армянській) ще й досі сполучають із святом Водохреща, як єдине Богоявління. Про це давнє сполучення і досі свідчить однакова відправа Богослужень і на Різдво й на Водохреща й однакова підготовка до обох цих свят — підготовчі неділі до свят і св. вечір з постом напередодні свят.
Але от ап. Павло в 2-му посланні до Тимофея, виняток з якого ми тільки що чули, сполучає інших два явління Христових. Коли він заклинає Тимофея іменем Господа нашого Ісуса Христа, що має судити живих і мертвих в явлінні Його і царстві Його (4, 1), щоб він проповідував словом, то безперечно розуміє тут те друге явління Христове, коли Він явиться для суду над людьми, що ще має відкритись в невідомому майбутньому. А коли він висловлює надію на те, що Христос «справедливий Суддя дасть вінець правди в день суду йому і всім, що полюбили явління Його», то запевне розуміє тут те перше явління Христове, коли Він прийшов на землю для спасіння людей. Отже і ап. Павло наче сполучає разом, як одно Богоявління, не тільки Різдво і Хрещення Христове, а і все Його життя на землі для спасіння людей.
До першого Богоявління готували народ давні пророки, особливо останній з них Іван Предтеча, коли закликав: «покайтесь, бо наблизилось царство небесне», хрестив людей на ознаку каяття і говорив: «я оце хрещу вас водою на покаяння, а за мною йде Дужчий від мене, Той хреститиме вас Духом Св. і вогнем». Але разом з тим Іван Предтеча нагадував людям і про друге явління Христове для суду над людьми, коли казав: «Лопата в руці у Нього і Він прибере тік свій, і збере пшеницю свою в засіки, а полову спалить огнем невгасимим» (Мат. 3. 2, 11-12). А коли це перше Богоявління сталося, коли Христос не тільки своїм народженням і хрещенням, а й усім своїм життям на землі, своєю смертю, воскресінням, на небо вшестям дійсно здобув спасіння людям, утворив на землі царство небесне, тоді вже нові пророки-апостоли, євангелисти повинні були готувати людей до другого Богоявління, викликуючи і збуджуючи в них любов до 1-го Богоявління.
От до цього так палко й закликає ап. Павло Тимофея, закликає його навіть другим явлінням Христа: «Проповідуй, виголошуй слово про Христа, про його життя на землі, про утворення Ним спасіння людей, не вмовкай, в час і не в час про це говорити. Буде час, коли правдивого благовістя не охочі будуть слухати більше, будуть хилитися до тих учителів, що будуть їм говорити те, що їм хочеться. Таких ти докоряй, погрожуй, благай з усяким довготерпінням і наукою». Благовістя про перше явління Христа повинно бути головне, невпинне й правдиве, не сміє закривати й того, «що всі, хто хоче побожно жити у Христі Ісусі гонені будуть» (3, 18), що «нам дано не тільки в Христа вірувати, а задля Нього й страждати» (Фил. 1, 29). А хто хоче тільки приємне для нього чути, тому загрожувати другим явлінням Христа для суду, відділенням полови від пшениці. Тільки ті, хто до самовідречення полюбить перше явління Христа, стане Його щирим послідовником, візьме хрест свій і за Ним піде, тільки ті можуть мати певну надію, що в день другого явління одержать від Нього вінець правди.
Але готуючи людей до 2-го Богоявління кожний благовісник повинен і сам себе щиро до нього готувати, бо й він мусітиме стати перед правдивим Суддею Христом, що про Його І-ше явління благовістив. В давні часи поганська людність дуже захоплювалася всякими фізичними змаганнями на виставах у цирку боротьбою, бігами та іншим. Такі змагання мали важливе навіть державне значення й самі царі давали нагороди переможцям у цих змаганнях. Щоб досягти перемоги й одержати нагороду борці та бігуни в цирках всяк себе вправляли, «від усього вдержувались, морили своє тіло», терпіли все (1 Кор. 9, 25–27).
Св. ап. Павло нераз порівнює апостольську працю з цією боротьбою і бігами в цирку, щоб одержати нагороду від Христа. «От це ж і я, каже апостол, біжу не так, як на щось непевне, борюсь не так, аби тільки повітря бити, а морю тіло моє і підневолюю його, щоб іншим проповідуючи, самому іноді не бути нікчемним» (1 Кор. 26, 27). Так і Тимофеєві він радить здобувати нагороду на 2-ге Богоявління. «Ти ж будь тверезий у всьому, терпи лихо, діло євангелиста роби якнайкраще». В іншім місці він каже: «Терпи лихо, як добрий вояк Ісуса Христа» (2, 3). «Борись чесною боротьбою віри, держись вічного життя, до котрого тебе закликано» (1 Тим. 6, 12).
Щоб іще більше вразити Тимофея й нахилити його думки й надії на 2-ге Богоявління ап. Павло відкриває йому про скору свою смерть і висловлює повну свою надію на одержання справедливої нагороди за свою апостольську працю. «Мене вже, каже він, призначено на жертву і час мого відходу настав. Але я борюся чесною боротьбою, біг свій уже скінчив, віри додержав, заслужив уже того вінця правди, що Господь праведний Суддя дасть мені в день суду, і не тільки мені, а і всім, хто полюбив І-ше явління Його» і свою любов засвідчив такою ж чесною боротьбою і змаганням за Христа на арені земного життя.
Браття! Св. апостоли і християни їхньої доби щиро вірили, що 2-ге явління Христа станеться скоро, ще за їх життя. «Браття, залишається короткий уже час приходу Христового, бо переходить образ світу цього» каже ап. Павло (1 Кор. 7, 29-31). «Прихід Господній наближається, от Суддя вже перед дверима стоїть» пише ап. Яків (5, 8-9). І ця віра в близький прихід Христа для суду над світом найбільше захоплювала й підносила християн, одвертала їх від світу цього.
Ми ж, браття, теж запевне мусимо бути завжди готові до 2-го явління Христового, бо й сам Він сказав: «Будьте завжди готові, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син чоловічий прийде» (Мат. 25, 17). Але наша певність в скорому приході Христа, признаться, значно притупилась проти апостольської, бо пройшло вже дві тисячі років, а напруження ждати такий довгий час для людини неможливе. Отже тим більшу увагу ми повинні звернути на виявлення любови до 1-го явління Христового на землі. Як же цю любов ми мусимо виявляти?
Відповісти коротко на це питання запевне неможливо. За 2000 років, життя Христової Церкви на землі багато дало зразків, як треба любити Христа, але ще більше мабуть показало, як не слід себе виявляти християнам, бо вже багато бачили люди таких часів, коли, як прорікав ап. Павло, правдивої науки не слухали, а прихилялись до байок. Ап. Павло дає загальну пораду, як любити Христа. «Оце поки час маємо, робімо добро всім, а найбільше братам по вірі» (Гал. 6, 10), і в другому місці — «Хто про своїх, а найбільш про рідних не дбає, той відцурався віри й гірший від невірного» (1 Тим. 5, 8).
Отже будемо робити добро своїм братам, будемо дбати про рідних своїх і це буде найкраще виявлення любови до Богоявління. Так і Іван Предтеча казав, коли готував народ до приходу Христового: «Хто має дві одежини, нехай дасть тому, що не має і хто має харч, нехай теж робить» (Лук. 3, 11). Тим більше ми українці повинні тут пильнувати свого братерства, щоб не залили нас чужі народні хвилі. Згадаємо щирою любов’ю і тих наших братів, що залишились там на Україні. Чи готують же вони Йордань, чи вийдуть з радісною процесією на Водохреща для освячення води, чи сумом і сльозами згадають це свято, замість Йордані. Ми ж, браття, вільно й щиро підготуємось до свята Водохреща й любов’ю зустрінемо Христа, що йде на Йордан хреститися від Іоана на спасіння всіх народів. Амінь!
|