Готовте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому(Неділя перед Водохрещам)
Початок Євангелії, каже св. єв. Марко, був тоді, коли залунав голос в пустині: «Готовте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому» (Мар. 1, 3). Чий же це голос залунав в пустині? Це після довгої відсутности пророцького голосу на землі, після того, як вільний натхнений голос пророків замінили бездушні рабські приписи книжників, знову появився в пустині великий пророк Божий, Попередник Христовий — Іван.
І по свому життю і по зовнішньому вигляді він нагадував давного пророка Іллю: був одягнений в одяг з верблюжої шерсти, підперезаний ремінцем і життя проводив найбільш суворе. От в цьому Іванові, синові Захарії, як підтверджує це й св. єв. Лука, в певний час було слово Боже в пустині, як колись Ісаії пророкові в єрусалимськім храмі, і він став проповідувати: Покайтеся, бо наближається Царство Боже, а тих, що каялись, він хрестив в річці Йордані. І виходили до нього всі з Єрусалиму і Юдеї, і хрестились від нього в Йордані річці, сповідаючи гріхи свої (Мар. 1, 5).
От з чого, браття, починається св. Євангелія. Вона починається з проповіді пророка Івана Хрестителя про каяття. Повинна кожна людина покаятись, впорядкувати своє життя, заспокоїти свою душу, щоб зрівняти в собі стежки для Господа. Повинен кожний народ, кожна громада вирівняти своє життя, зкинути з себе всі горби, зарівняти долини, розбити грудки, визволити себе від усіх тих турбот світу цього, що збентежили, зіпсували життя людське на землі.
Всяка долина, каже св. пророк Іван, нехай виповниться і всяка гора і пригорок нехай понизиться, криве нехай стане простим, а де грудки, там нехай буде рівна дорога і тоді побачить усяке створіння спасіння Боже (Лук. 3, 5-6). І це спасіння має прийти скоро. Я хрещу вас водою, каже св. Іван, але слідом за мною йде дужчий від мене, котрому я не годен реміння Його обув’я розв’язати. Той хреститиме вас Духом Святим і вогнем (Мар. 1,7). А до тих, хто не виявляв щирого каяття, св. Іван казав: «Вже сокира коло коріння дерева лежить, і всяке дерево, що не дає доброго плоду буде зрубане і в огонь вкинуте» (Лук. 3, 9). От цей голос пророка Івана про каяття, от це хрещення Івана в річці Йордані в ознаку каяття, от ця загроза тим, що не йдуть до каяття, це є початок Євангелії.
Але Євангеліє — це є вічне благовістя, воно завжди на весь світ лунає, ніколи не вмовкає і не замовкне. Тому і початок Євангелія — заклик св. Івана Предтечі до каяття — це є вічний початок, це є той постійний заклик до всіх людей, до всіх народів, щоб вирівнювали своє життя до прийняття Євангелії Христової. Цей голос і тепер лунає і до нашого Українського народу, як і до всіх народів світу: Рівняйте стежки для Господа, визволяйтесь з під тих гір панування, які налягли на вас за попередні віки життя. Ці гори, навіть в житті церкви Христової минулих віків дуже підвищились, налягли на церкву в виді величного самовладства духівництва.
Всяка гора нехай принизиться... Визволяйтесь з тих ярів поневолення, в які загнало громади навіть життя церкви попередніх віків. Цих проваль поневолення найбільш зазнала наша Українська Церква, наш рідний народ. Визволяйтесь же, нехай всяка така долина підвищиться, щоб де були горби та яри, там щоб була рівна дорога. Розбивайте в свому житті і ті грудки — ті наслідки чужого панування та свого поневолення, які були досі, ті кривизни, якими нас примушували ходити, навіть шукаючи свого спасіння, і тоді побачимо спасіння Боже. Визволяйтесь, поправляйте свої шляхи до Бога, бо вже й сокира коло кореня дерева лежить і всяке дерево, що не дає плоду, буде зрубано і вкинуто в огонь. Виправляйте ж своє життя, життя свого народу, бо ось іде Христос.
Любі брати і сестри! Бувають часи, коли цей віщий голос: Господь іде, рівняйте дороги, скопуйте горби, засипайте яри — коли цей голос найбільш виразно і грізно лунає, і от саме тепер ми такі часи переживаємо. Господь іде до нас, до нашого народу. Він уже близько, Він уже коло нас... Чим же виявляється ця близькість до нас Господа? Колись то св. пророк Ілля вже цілком зневірився в свому народові, думав, що він вже не гідний до виправлення, що тільки з гнівом, а не з ласкою Бог наблизиться до нього, щоб його, як те сухе дерево зрубати.
От він сидить в пещері і чує голос: Виходь, Іліє, звідси, стань на горі, бо ось Господь іде. І от постала страшенна буря, що розбивала гори, вивертала скелі. Та не в бурі Господь. Стався потім землетрус: земля тріскалась і хиталась. Та не в землетрусі Господь. По землетрусі страшенний вогонь знявся, та й не в огні Господь. І от коли все втихло і повіяв легкий подих в повітрі, там в цьому лагідному, легкому повітрі і був Господь. І почув Ілля голос Божий: Чого ти тут Іліє? Йди до свого народу, твори діла свого благовістя. Ще є між ними ті, що побачать спасіння.
Браття! Ми вже бачили, вже пережили і велику бурю всесвітньої війни, і страшний землетрус народних заколотів у нас, бачили жахливий вогонь і руйнацію — все це перейшло на наших очах, все це великі ознаки гніву Божого. Але все це не ті стежки, не ті шляхи, якими приходить Господь з своєю ласкою. Легкий подих в повітрі, спокійне, лагідне життя в згоді і любові — от де Господь.
От цей тихий подих в повітрі, це лагідне життя ми утворюємо, браття, коли будуємо свою рідну церкву, засновуємо свої українські парафії і замість бур та землетрусу та пожежі будемо в лагідности, згоді і любові рівняти стежки для Господа. От, браття, ще не зовсім припинились ті жахливі ознаки гніву Божого, ще й досі вони глухо відбиваються на нашому життю, і тими труднощами і бідами, в яких ми опинились після тієї руйнації, і тими зухвалими відгуками, які тепер навіть серед побожного народу нашого так голосно лунають.
Замість заклику св. пророка Івана: Ось іде Христос, готуйте дорогу для Нього, тепер вороги Христа голосно кричать: Не треба нам Христа, закидайте ярами та горбами Йому дорогу; без Христа, без каяття, без небесних вісників будемо самі пробивати собі нові, зовсім нові шляхи по землі. Куди? Куди ці шляхи? Безумовно не на небо; неба, кажуть, нам не треба, а куди ж, по землі, кажуть, — до кращого земного життя... Але ж земля, як ви самі кажете, кругла, обійдете своїми шляхами та й назад вернетесь, звідки прийшли. На що ж ця рахуба? Але на цих шляхах і смерть вас спіткає. А далі що?...
Любе братерство! А ми будемо чекати Христа, готувати шляхи до Його зустрічі, закликати Його словами св. апостола: Ой, іди, Господи Ісусе, утворюй серед нас царство небесне. Нехай же наш народ побачить спасіння Боже... Підемо сьогодні на заклик св. Предтечі Христового Івана, виправимо каяттям шляхи для Христа і як ознаку хрещення Іванового, хрещення на каяття, освятимо сьогодні воду після Служби Божої, щоб завтра разом з хрещенням Христа на святій Йордані освятитися разом з ним Духом Святим і просвітитися Його божественним, вічним небесним благовістям. Амінь!
|